Запорізький напрямок: як командири вирахували полон за дивними відповідями в ефірі

Спершу нічого критичного не запідозрили. Після ротації бійці зайшли на позицію, тримали її та брали полонених, але згодом зв'язок із ними зник. У командуванні припустили, що на позиції можуть тривати інженерні роботи.

Коли ефір знову з'явився, відповіді за змістом були звичними, але звучали неприродно. «Вони казали все стандартне: «4.5.0» та інші завчені фрази. Але чомусь почали заїкатися. Стали закрадатися думки, що вони це роблять навмисно і тим самим намагаються нам щось додатково передати», — розповів Ігор із позивним Ряба.

Підозри передали командуванню, після чого позицію та місцевість довкола додатково перевірили з повітря. З'ясувалося, що туди зайшли четверо російських військових і взяли українських бійців у полон. Тоді ж помітили ще одну деталь: росіяни панічно реагували на безпілотники. «Виходили з бліндажа, але як тільки бачили будь-яку «пташку» – одразу ховалися назад».

На командно-спостережному пункті почали шукати спосіб визволити своїх без прямого штурму. Вирішили використати страх росіян і перейти до переговорів по радіозв'язку. Окупантам дали зрозуміти, що їхнє місце перебування відоме, і запропонували кілька варіантів. Один із них – залишити українських полонених і відійти «зеленим коридором».

За словами Ігоря Ряби, жорсткі умови переговорів були психологічним прийомом, покликаним переконати росіян, що залишатися на позиції для них небезпечно. Троє погодилися залишити українських військових і пішли. Четвертий спочатку заявив, що хоче здатися в полон. За словами командира роти, він розповідав про вагітну дівчину й просив зберегти йому життя. Але згодом росіянин спробував схопити зброю та напасти на українських бійців. «І це була його фатальна помилка. Підсумок, гадаю, зрозумілий – 200-й».

Ігор Ряба каже, що цей випадок добре показав: на війні хитрість іноді дає результат, але тільки тоді, коли вона прорахована до дрібниць.