Привоз: як одеський ринок жив два століття і що з ним стало після удару

Назва ринку пішла від самого способу торгівлі: товари привозили возами з навколишніх сіл і продавали просто з них. Історію Привозу зазвичай ведуть від 1827 року, коли він постав як продовження Старого ринку, хоча частина істориків називає початком 1796 рік.

Спершу тут не було ні павільйонів, ні впорядкованих рядів — селяни й купці приїжджали з продуктами, худобою та крамом. За порядком наглядали старости й наглядачі, яких обирали з-поміж торговців і містян: вони стежили за цінами, чистотою, не допускали спекуляцій і розв'язували конфлікти. Після 1892 року, коли в місті запрацювали нові правила управління, контроль став системнішим. За в'їзд воза навіть брали «колісну плату» — три копійки, окремо платили за торгові місця. Згодом ці збори скасували, а прибирання фінансували з міського бюджету.

Найтяжчою сторінкою стала епідемія 1902 року. Від червня до жовтня в Одесі від бубонної чуми померли 15 людей, і всі вони були пов'язані з Привозом — працювали тут, торгували або жили поруч. Лікарі пояснюють, що це інфекційне захворювання з раптовою лихоманкою, ознобом, слабкістю та набряком лімфовузлів, відомих як бубони, і передається воно переважно через укуси бліх, які живуть на гризунах, зокрема щурах. Підвали, старі дерев'яні споруди та катакомби були для них справжнім прихистком. Місто провело масштабну дезінфекцію: територію обробляли карболовою кислотою та вапном, найзанедбаніші конструкції спалювали, а власникам виплачували компенсації. На час робіт торгівлю перенесли на Куликове поле, а відбудовували Привоз уже за санітарними вимогами.

На межі XIX і XX століть ринок став місцем зустрічі різних громад: єврейських купців, чорноморських греків, селян із навколишніх сіл, міських торговців і приїжджих комерсантів. Разом із товарами тут обмінювалися новинами, жартами й мовними зворотами.

Однією з найпомітніших споруд став Фруктовий пасаж архітектора Федора Нестурха — чотири двоповерхові корпуси, поєднані арками, де торгували переважно фруктами, а на другому поверсі були приміщення для працівників. За радянської влади ринок намагалися перейменувати на «Жовтневий», але назва не прижилася: одесити й далі казали «Привоз». У 1930-х запровадили централізоване постачання, та характер ринку не змінився — тут торгувалися, сперечалися й оцінювали товар не лише за цінником. Приблизно з 1970-х на Привозі з'являлися джинси, футболки й кеди з підпільних цехів.

З ринком пов'язана й легенда про золото. Кажуть, що Яків Пілерман, який очолював Привоз у 1920-х, був пов'язаний із кримінальним світом і людьми, близькими до Мішки Япончика, провертав махінації з реконструкцією та привласнював гроші. Нібито перед спробою виїхати за кордон він сховав на території ринку золото й цінності, а затримали його на кордоні. Скарб шукають у переказах досі, але надійних доказів його існування немає.

Після розпаду СРСР почався складний період: у 1990-х тут діяли кримінальні угруповання, виникали конфлікти через торгівлю й власність, територія потребувала оновлення. Наприкінці десятиліття місто розробило план реконструкції, і 1998 року рішенням міськвиконкому створили комунальне підприємство «Ринок Привоз». У 2000-х почалася масштабна перебудова: 2007 року відкрили нові корпуси для м'ясної та рибної торгівлі й два торговельно-офісні центри, а вздовж Пантелеймонівської з'явилися магазини «Новий Привоз». У 2013 році міськрада передала ринок у приватну власність, а ще одна велика реконструкція відбулася 2019 року — демонтували частину старих споруд, зводили нові павільйони та вхідну групу, оновлювали дорогу й трамвайні колії.

За роки на ринку склалися негласні правила, частина з яких схожа на одеський гумор: не купувати в першому ж місці, а пройтися рядами й порівняти ціни; торгуватися, але без фанатизму; питати, звідки товар; дивитися на продукт, а не лише слухати продавця; не соромитися уточнити вагу; не брати все одразу; пильнувати гаманець і телефон; а якщо не знаєш, що вибрати — запитати поради.

У ніч на 24 липня 2025 року Привоз знову опинився в центрі трагічних подій. Під час російської атаки на Одесу постраждала цивільна інфраструктура, зокрема територія ринку та інші частини міста. Того дня в одному з дев'ятиповерхових будинків були зруйновані квартири з п'ятого по восьмий поверх, а рятувальники визволяли мешканців із заблокованих помешкань. Пошкоджень зазнала й історична частина міста: очільник Одеської ОВА Олег Кіпер повідомляв про руйнування архітектури в історичному центрі, що перебуває під захистом ЮНЕСКО. Постраждав і Фруктовий пасаж.