Найдовший будинок у Луцьку: майже три кілометри, 156 під'їздів і понад 3 тисячі квартир

За словами начальника відділу охорони культурної спадщини міськради Олександра Котиса, споруда розтягнулася на два проспекти обласного центру — Молоді та Соборності. З космосу її форма нагадує шестикутник, схожий на бджолиний стільник. Каскад з 5- і 9-поверхових будинків має 156 під'їздів і понад 3 тисячі квартир, де проживає майже 7 тисяч людей. Кожна будівля має свою адміністративну адресу.

Місцева жителька Любов Лапченко пригадує, що колись люди часто блукали районом, бо усі двори — подібні. «Це ще такий квест. Бачу, як повз мене проходить чоловік разів зо три. Потім каже: підкажіть, як мені звідси вийти. Я в лісі можу знайти дорогу, а звідси ні. Тут в одну арку зайдеш, а в іншу вийдеш», — розповідає вона. Пані Любов вселилася сюди у 1980 році, коли будинок здали в експлуатацію. Тоді їзда з центру займала 40 хвилин, навкруги росла кукурудза, а перед цим літали літаки.

Валерій Гаврук, який мешкає в 33-му з 1996 року, каже, що тоді район більше нагадував селище, ніж місто. «У нашому славному 33-му, пам'ятаю, як ще комбайни ходили. Деяка плутанина була, але катастрофічних блукань — ні. Хоча тоді ніякої навігації, телефонів не було. Ми орієнтувались чисто у спілкуванні», — додає чоловік.

Будівництво розпочалося в 1969 році за проєктом архітекторів Василя Маловиці та Ростислава Метельницького. Олександр Котис пояснює, що задум виник наприкінці 60-х, коли активно розвивалася індустріалізація: будувалися фабрики, проєктувалися нові житлові райони, а у 1972 році в місті почав працювати тролейбус. «Довгих будинків є багато у світі і є критерії, як їх визначають. Наприклад, цей збудований на суцільному фундаменті, але є частини, які відгалужуються. Це народна легенда, яка недалеко від правди», — каже краєзнавець. Навіть якщо будівля не виявиться найдовшою, вона точно залишається будинком-рекордсменом, одним із тих, які вражають масштабами, додає він.

Нині на даху мешканці впроваджують енергоощадні технології. Голова ОСББ «Смарагд, 13» Емілія Хімочка розповідає, що будинок на 33-му — найперший з усіх найбільших будинків світу, який почав комплексну термомодернізацію. За цей час тут поступово замінили всі комунікації, утеплили горище та стіни, змінили труби гарячого водопостачання, вікна загального користування та вікна у квартирах мешканців.