Лучанин «Шнурок» служить водієм на передовій: історія 27-річного прикордонника

27-річний лучанин Вадим до служби крутив кермо вантажівки й об’їздив майже всю Україну. Восени 2024 року він змінив цивільний одяг на військову форму та долучився до 6-го прикордонного Волинського загону. Нині старший солдат служить у прикордонній комендатурі швидкого реагування. За фахом він водій, але за час служби доводилося робити далеко не лише це.

Позивний «Шнурок» Вадим отримав за кілька хвилин до першого виїзду на позицію.

«Сказали терміново збиратися. Я саме зашнуровував берці, коли чую: “Швидко кажи позивний, треба записати в бойовий зошит”. Подивився на шнурки й кажу: “Шнурок”. Потім ще кілька разів питали, може, зміню, але я залишив як є», – пригадує прикордонник.

Перший вихід на передній край запам’ятався особливо – ворог був зовсім поруч.

«Сидимо на позиції, і раптом чую – за кілька десятків метрів кашляють окупанти. Спочатку навіть розгубився. Вийшов на командира по рації, повідомив, що ворог поруч. У відповідь почув: “То що, мені прийти тобі автомат зарядити?”. Після цього ми з побратимом трохи змістилися, дали по посадці з двох ріжків і повернулися на позицію. Хвилин через 10–15 туди вже почали прилітати міни та гранати з АГС. Зате потім три дні з того боку було тихо», – розповідає Вадим.

Найважчим став кінець першої ротації. На 30-й день перебування на позиції підрозділ накрив потужний штурм.

«Командир сказав, що треба мінятися, бо я вже майже місяць на позиції. Я ще пожартував, що хочу закрити 30 днів. І саме того дня почався дуже жорсткий штурм», – згадує «Шнурок».

Під час виходу з позицій бійці потрапили під щільний вогонь ворожого автоматичного гранатомета. Поранення отримали майже всі з групи, зачепило осколком і Вадима. Та зупинятися було ніколи – поруч потребував допомоги побратим із важким пораненням. Вадим наклав турнікети, зробив перев’язку, ввів знеболювальне та разом з іншими виніс пораненого до місця евакуації. Далі був складний шлях до тилу в переповненому відсіку бронеавтомобіля, лікування в лікарні та відновлення. Після цього прикордонник повернувся до свого підрозділу.

Нині у Вадима вже друга ротація. За кермом різної техніки він доправляє бійців і майно, бере участь в евакуації з небезпечних ділянок.

«Нещодавно наша бронемашина підірвалася на міні. Я одразу пересів на іншу і поїхав витягувати хлопців. Також доводилося евакуйовувати пошкоджений квадроцикл з-під обстрілів. Колеса були пробиті, але двигун працював. Тому сів за кермо і вивіз його з позиції в безпечне місце», – каже «Шнурок».

Попри пережите, прикордонник переконаний: у війську має бути достатньо людей, аби ті, хто зараз на передовій, могли вчасно повертатися на відновлення.

«Наші хлопці на позиціях місяцями, їх потрібно міняти. Чим більше нас буде, тим легше буде всім виконувати свої завдання. Потрібно долучатися і захищати свою країну», – говорить «Шнурок».