Лучанин «Шнурок»: від далекобійника до прикордонника, який виносив побратимів з-під вогню

До війська Вадим працював далекобійником — за кермом вантажівки об'їздив чи не всю Україну. Восени 2024 року він приєднався до 6-го прикордонного Волинського загону. Тепер служить у прикордонній комендатурі швидкого реагування, його основна спеціальність — водій, хоча виконувати доводиться не лише роботу за кермом.

Позивний «Шнурок» чоловік отримав за кілька хвилин до першого виїзду на позицію. «Сказали терміново збиратися. Я саме зашнуровував берці, коли чую: “Швидко кажи позивний, треба записати в бойовий зошит”. Подивився на шнурки й кажу: “Шнурок”. Потім ще кілька разів питали, може, зміню, але я залишив як є», — пригадує прикордонник.

Перший вихід запам'ятався особливо: підрозділ зайшов на передній край, де російські військові були зовсім поруч. «Сидимо на позиції, і раптом чую — за кілька десятків метрів кашляють окупанти. Спочатку навіть розгубився. Вийшов на командира по рації, повідомив, що ворог поруч. У відповідь почув: “То що, мені прийти тобі автомат зарядити?”. Після цього ми з побратимом трохи змістилися, дали по посадці з двох ріжків і повернулися на позицію. Хвилин через 10–15 туди вже почали прилітати міни та гранати з АГС. Зате потім три дні з того боку було тихо», — розповідає Вадим.

Найважчим став 30-й день першої ротації. Командир казав мінятися, але того ж дня почався жорсткий штурм. Під час виходу з позицій бійці потрапили під щільний вогонь ворожого автоматичного гранатомета. Поранення отримали майже всі з групи, Вадима зачепило осколком. Та зупинятися було ніколи: один із побратимів дістав важке поранення, і «Шнурок» наклав йому турнікети, зробив перев'язку, ввів знеболювальне та разом з іншими виніс пораненого до місця евакуації. Далі був складний шлях до тилу в переповненому відсіку бронеавтомобіля, лікування, відновлення і повернення до підрозділу.

Нині у Вадима друга ротація. Він доправляє бійців та майно, бере участь в евакуації з небезпечних ділянок. «Нещодавно наша бронемашина підірвалася на міні. Я одразу пересів на іншу і поїхав витягувати хлопців. Також доводилося евакуйовувати пошкоджений квадроцикл з-під обстрілів. Колеса були пробиті, але двигун працював. Тому сів за кермо і вивіз його з позиції в безпечне місце», — каже «Шнурок».

Попри пережите, прикордонник переконаний: у війську має бути достатньо людей, аби ті, хто зараз на передовій, могли вчасно повертатися на відновлення. «Наші хлопці на позиціях місяцями, їх потрібно міняти. Чим більше нас буде, тим легше буде всім виконувати свої завдання. Потрібно долучатися і захищати свою країну», — говорить він. У 6-му прикордонному Волинському загоні закликають охочих долучатися до служби у Волинському прикордонному загоні.