Гарнізонний храм у Львові: 416 років історії від єзуїтів до військових

2 серпня 2026, 12:45 ·1289 слівредакція

31 липня виповнилося 416 років від закладення наріжного каменю Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла у Львові. Сьогодні це місце, де моляться військові та прощаються із полеглими захисниками.

Історія цієї святині розпочалася 1610 року, коли на місці майбутнього храму освятили будівництво. Автором первісного задуму вважають єзуїта Себастьяна Ламхіуса, а згодом до роботи долучився італійський архітектор Джакомо Бріано, який надав споруді рис раннього бароко. Будівництво тривало 20 років — через брак коштів і суперечки щодо землі роботи неодноразово зупинялися.

9 вересня 1630 року храм урочисто відкрили. Він став однією з перших монументальних барокових споруд Львова, завдовжки близько 41 метра і заввишки приблизно 26 метрів. Всередині можуть поміститися кілька тисяч людей. На фасаді — скульптури Ігнатія Лойоли, Франциска Ксав'єра, Анджея Боболі та Станіслава Костки.

У 1734 році велика пожежа знищила дах і значну частину оздоблення. Під час відновлення у 1739–1743 роках нави розписали моравські художники Франциск і Себастьян Екштайни, а головний вівтар із чорного та рожевого мармуру створив скульптор Себастьян Фесінгер.

Під храмом збереглися крипти, де ховали єзуїтів, шляхту та фундаторів. Тут можна побачити алебастровий саркофаг архієпископа Миколая Вижицького. У 2014 році в підземеллях відкрили музейний простір. Поруч із храмом діяла єзуїтська колегія, яка 1661 року отримала статус академії — це один із етапів становлення Львівського університету.

Після ліквідації Товариства Ісуса у 1773 році храм став гарнізонною церквою австрійського війська. У 1946 році радянська влада змусила єзуїтів покинути Львів, і святиню перетворили на книгосховище — тут зберігалося близько 2,5 мільйона книг. Богослужінь не проводили 65 років.

У 2010 році храм передали УГКЦ, а 6 грудня 2011 року, у день 20-річчя Збройних сил України, тут відбулася перша Літургія після довгої перерви. Відтоді святиня діє як Гарнізонний храм: тут моляться військові та їхні родини, благословляють захисників перед службою, а також прощаються з полеглими. Паралельно триває реставрація — у 2017 році відновили стінописи вівтарної частини, а у 2018–2021 роках — розписи склепіння.