Двері, які пахнуть історією: у Черкасах створили тест про стару архітектуру міста

Замість звичних пам'ятників і назв вулиць черкащан закликають придивитися до архітектурних деталей. У тесті зібрано десять історичних входів міста, за якими можна вивчати його історію.

За словами книжкової дизайнерки та дослідниці Черкас Дар'ї Соколенко, на початку 20 століття майже кожен елемент будинку прикрашали. Чим більше декору — тим заможніший був господар. На дверях зображали орнаменти, з боків додавали колони, а зверху — карниз і фронтон.

«У Черкасах було багато різного модерну. Однак після 1950-х років, а найактивніше у 1980-х, коли активно розбудовували місто, на заміну модерну прийшов модернізм. Тоді багато ошатних будівель з міста зникли», — розповіла дослідниця.

Серед прикладів черкаського модерну — будівля Громадського банку на Хрещатику, 251, де й нині працює редакція газети «Черкаський край». Її звели 1914 року, ймовірно, за проєктом архітектора Владислава Городецького. Вхідна група виконана у стилі ар-нуво.

«Здебільшого дверні коробки не зберігаються, а ці двері ще й засклені. Тобто повна конструкція дверей у цьому випадку — окремий об'єкт архітектурного елементу, який треба зберегти», — пояснила Соколенко.

Ще один об'єкт — музей «Кобзаря» на вулиці Байди-Вишневецького, 37. Колись будинок належав братам Цибульським, а 1859 року тут проживав Тарас Шевченко. Нині біля входу розміщені рельєфні панно за мотивами його творів.

На бульварі Шевченка, 196 зберігся напис «Для листів і газет» та дерев'яна столярка з рослинними мотивами. А на Хрещатику, 189, на дверях повторюються ініціали власника «К. Е.» та дата завершення будівництва — 1909 рік.

Дослідниця наголошує: такої стандартизації, як зараз, раніше не було, тому кожні двері — унікальний витвір, створений вручну в єдиному екземплярі. На її думку, Черкасам варто переймати досвід Львова та Києва, де діють ініціативи з реставрації таких об'єктів.