Двоє бійців з Тернопільщини пішли в СЗЧ і повернулися до служби в батальйоні «Бабай»

Один із чоловіків, Михайло з позивним «Француз», у Збройних Силах України з 2014 року. За цей час він воював по всій лінії фронту та входив до складу другого інтернаціонального легіону. Частину залишив у лютому 2025 року, коли його підрозділ розформували.

«На той момент, коли ми були розформовані, я брав участь у бойових діях у Вовчанську Харківської області. Коли моя група дізналася, що нас розформовують, а це сталося все дуже швидко, не можу пояснити, хто там був задіяний, але я і мої люди відчули несправедливість. Нас усіх, хто воює простими солдатами з 2022 року на передовій, ніхто не повідомив», — розповів Михайло.

Зараз він служить у стрілецькому батальйоні «Бабай». Каже, що перед переведенням мав пропозиції ще від трьох бригад. Вибір зробив після знайомства з командиром батальйону.

«Коли я познайомився з командиром стрілецького батальйону "Бабай", то мені глибоко в душу запали його погляди й бачення перемоги, що для цього потрібно зробити. Я народився в цій країні, тут поховані мої батьки, діди. Тут живе моя сім'я. Хто, як не я, її захистить. На сьогодні бути військовим для мене — це бути захисником своєї країни», — сказав він.

Другий військовослужбовець, Михайло з позивним «Нік», із 2022 року служив у 23-му окремому батальйоні спеціального призначення президентської бригади. Частину залишив кілька днів тому, щоб перевестися до «Бабая». Каже, що хотів служити разом зі своїм командиром.

«Командира цього батальйону я знаю з 2022 року. Ми починали разом. На той час він був командиром моєї батареї, саме тому я і перевівся сюди. Я три місяці намагався перевестися офіційно. Командування відхиляло мої прохання, тому я вирішив йти в СЗЧ. Люди йдуть за командиром. Цього командира я знаю і з ним хочу продовжувати боронити країну», — говорить Михайло «Нік».

Нині він обіймає посаду заступника начальника штабу з планування. Перший день у новому підрозділі згадує так: «Привезли мене десь об 11-й ночі. Швидко познайомився з деякими людьми, наступного дня вже познайомився з тим керівництвом, яке зараз є. Професійні люди. Знають, що роблять. На своїх місцях. Побувши певний період вдома, зрозумів, що в цивільному житті я вже себе не бачу. Я знайшов себе у військовій сфері, тому планую й надалі виконувати свої обов'язки».