«Дикий Сад» у Миколаєві: що відомо про найдавніше городище України

У Миколаєві тривають дослідження стародавнього городища «Дикий Сад», розташованого майже в центрі міста, на злитті річок Південний Буг та Інгул. Цьогоріч пам'ятці виповнюється 70 років від початку офіційних розкопок, але вона й досі дивує науковців.

Керівник експедиції, археолог Кирило Горбенко з Чорноморського національного університету імені Петра Могили, каже, що «Дикий Сад» мав усі ознаки зародження державності. Торговельні зв'язки поселення сягали не лише Карпат і середньої течії Дніпра, а й Малої Азії та, можливо, Єгипту.

Городище існувало приблизно з 1250 до 950 року до нашої ери. Його мешканці виготовляли бронзові та керамічні вироби, обробляли кістку, камінь і шкіру. Місце для поселення обрали невипадково: на високому березі при злитті двох річок пролягали важливі водні торговельні шляхи, тож тут був порт.

Дослідники спростували попередню гіпотезу, що засновники «Дикого Саду» були кіммерійцями. Назва народу, який тут жив, досі невідома. Натомість кіммерійці, які прийшли зі Сходу, знищили городище: вони мали залізну зброю, тоді як місцеві користувалися лише бронзовою.

«Дикий Сад» був протомістом — укріпленим поселенням з ознаками міста. Воно складалося з цитаделі, ближнього і дальнього передмість та посаду. У цитаделі жила еліта, у ближньому передмісті — ремісники, у дальньому — прості мешканці, а посад заселяв найменш заможний люд. Через перший рів були перекинуті два мости з кам'яними опорами — найстаріші фортечні мости у Східній Європі.

Перші знахідки на території «Дикого Саду» зробив краєзнавець Феодосій Камінський у 1927–1929 роках. Систематичні розкопки почалися 1956 року під керівництвом Лазаря Славіна, а з 1998-го їх очолює Кирило Горбенко. У 2008 році археологи знайшли унікальний комплекс із 13 бронзових предметів, що змінив уявлення про життя поселення.

Під час повномасштабної війни розкопки частково відновили влітку 2024 року. Їх не фінансують — усе тримається на ентузіазмі волонтерів і студентів. Минулого року дослідили нове приміщення у ближньому передмісті та ділянку між передмістями, де, ймовірно, був третій оборонний рів.

Матеріали з «Дикого Саду» використовують для генетичних досліджень. Вони підтвердили, що сучасні українці походять від індоєвропейців, які жили на цих землях із III тисячоліття до н.е. Науковець наголошує: Україна завжди була частиною Європи, а міфи про «дике поле» — лише спроба виправдати загарбницькі дії.

У 2024 році «Дикий Сад» внесли до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Створення музею просто неба відклали до мирного часу, але територію городища доглядають волонтери. Археологічні дослідження тривають, адже кожна знахідка відкриває нові сторінки давньої історії Північного Причорномор'я.