Як вдягалися у Станиславові: у Франківську презентували книжку про історію міської моди

У межах серії «Моє місто» побачило світ нове дослідження про те, як змінювався одяг мешканців Івано-Франківська від часів заснування Станиславова до 1990-х. Авторка книжки Олена Бучик розповіла, що історія міської моди досі була малодослідженою темою в краєзнавстві.

«Я помітила, що в Івано-Франківському краєзнавстві досить мало статей на тему моди. І мені захотілося заповнити цю прогалину. Наше місто жило в різні історичні епохи, і кожна епоха мала свою моду, яка великою мірою відображала спосіб життя тодішніх мешканців. Мода — це дзеркало свого часу», — зазначила авторка.

Для дослідження Олена Бучик опрацювала праці з історії моди, тогочасні газети та журнали. Спочатку вона планувала описати й 2000-ні роки, але зупинилася на 1990-х, адже сучасний період, на її думку, ще зарано розглядати як завершену історичну епоху.

Під час роботи авторка знайшла чимало цікавих фактів. Наприклад, до Першої світової війни чоловіки в Станиславові носили взуття зі шпорами, а в 1925 році в місті відбувся великий показ мод. Окремий розділ книжки присвячено дитячому одягу: до приблизно трьох-п'яти років хлопчики й дівчатка часто носили сукенки, тому за старими світлинами не завжди можна визначити стать дитини. До того ж до Першої світової війни хлопчиків традиційно вдягали в червоне (це асоціювалося з кров'ю Христа), а дівчаток — у блакитне або синє, пов'язане з образом Діви Марії. Згодом ця традиція змінилася.

Історик Іван Монолатій, який написав передмову, назвав книжку «небуденною» та зауважив, що такої історії міста раніше не було. Він також наголосив, що одяг у багатонаціональному Станиславові був не лише питанням стилю: «Як одягалися містяни, можна було з'ясувати почасти і їхню приналежність до певних національних спільнот і національних груп».

Над добором ілюстрацій працював колекціонер і краєзнавець Зеновій Жеребецький. Він розповів, що до видання увійшли лише ті зображення, походження яких можна підтвердити — із приватних колекцій, музеїв чи архівів. Добір ілюстрацій викликав чимало дискусій серед учасників проєкту, але зрештою до книжки потрапило багато матеріалів із приватних збірок.