Синьо-жовтий стяг: історія прапора України від середньовіччя до сьогодення

Синій і жовтий кольори мають глибоке коріння в українській геральдиці. Ще в середньовіччі їх використовували на гербах, зокрема на гербі Галицько-Волинського князівства, де був зображений золотий лев на синьому тлі. Подібні кольори траплялися й у символіці Львова та інших міст.

Проте тоді прапори були пов'язані з князями, містами чи військовими підрозділами, а не з нацією. Національними ці кольори стали лише в XIX столітті, коли в Європі формувалися національні рухи. Ключовим моментом стала революція 1848 року в Австрійській імперії, відома як «Весна народів». У Львові тоді створили Головну Руську Раду — першу українську політичну організацію в Галичині, яка почала використовувати синьо-жовті кольори як національні. У червні 1848 року такий прапор підняли над львівською Ратушею.

У другій половині XIX століття синьо-жовті стяги з'являлися на святах, ювілеях, студентських заходах у Галичині та на Буковині. Натомість на землях, що входили до Російської імперії, український рух був обмежений, тож прапори використовували рідше. Після революції 1905 року можливостей стало більше, і до початку Першої світової війни синьо-жовте поєднання вже було добре відомим символом по обидва боки кордону.

Після Лютневої революції 1917 року в Києві створили Українську Центральну Раду, а на демонстраціях і військових з'їздах дедалі частіше використовували синьо-жовті стяги. З проголошенням Української Народної Республіки ці кольори фактично стали державними. Їх використовували військові частини, дипломатичні представництва та державні установи. Хоча існувала легенда про жовто-блакитний прапор, який нібито «перевернули», історики наголошують, що документальних підтверджень цьому немає — просто з часом закріпився варіант із синьою смугою зверху.

За радянської влади синьо-жовта символіка була заборонена, а офіційним прапором УРСР став червоний стяг. Проте національний прапор продовжували використовувати українська еміграція та дисиденти. Відродження символіки почалося наприкінці 1980-х, коли синьо-жовті прапори знову з'явилися на мітингах.

24 липня 1990 року прапор урочисто підняли біля Київської міської ради. 24 серпня 1991 року, після ухвалення Акту проголошення незалежності, його внесли до сесійної зали Верховної Ради, а 4 вересня підняли над парламентом. Офіційно статус державного символу закріпили постановою Верховної Ради від 28 січня 1992 року, а 1996-го — у Конституції України.

Найвідоміше тлумачення кольорів — синє небо над золотим пшеничним полем, хоча це трактування не є офіційним. Після початку російської агресії у 2014 році та повномасштабного вторгнення у 2022-му прапор став символом спротиву та повернення звільнених територій. Його встановлюють військові, а фотографії з підняттям стяга підтверджують контроль над населеними пунктами.

Цікавий факт: 1997 року український прапор побував у космосі — його взяв із собою перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк під час польоту на шатлі Columbia. Сам День Державного Прапора офіційно встановили указом президента у 2004 році, а з 2009-го щороку 23 серпня проводять урочисту церемонію підняття стяга по всій країні.