Останній цар середньовічної Болгарії: як Константин II Асен правив у Видині та помер у вигнанні

Константин II Асен був сином болгарського царя Івана Срацимира та Анни Басараб, доньки волоського князя Ніколае Александру. Через родинні зв'язки він належав до складної мережі балканських правлячих династій.

Його правління припало на кінець XIV — початок XV століття, коли більша частина Болгарії вже перебувала під владою Османської імперії. Основним осередком болгарської державності залишався саме Видинський регіон. Константин II Асен правив у Видині з 1397 до 1422 року та претендував на титул імператора Болгарії. Деякі іноземні держави визнавали його владу, хоча в історичних переліках болгарських правителів його часом навіть пропускають.

Після османського завоювання більшості болгарських земель Константин спробував скористатися внутрішньою боротьбою в Османській державі. На початку XV століття він разом із двоюрідним братом Фружином, сином царя Івана Шишмана, підтримав антиосманське повстання. Воно тривало кілька років і охопило значну частину болгарських земель. Та після перемоги султана Мехмеда I болгарські сили зазнали поразки, і Константин мусив залишити регіон.

Після поразки він провів частину життя в Угорщині та Сербії. Османська експансія тим часом продовжувалася, а залишки болгарських територій поступово переходили під контроль імперії. Дослідник Пламен Павлов зазначає, що болгарська влада у Видині могла остаточно припинитися саме 1422 року. Відомо, що 17 вересня того ж року Константин помер у Белграді.

Його смерть стала символічною межею епохи. Константина II Асена традиційно називають останнім правителем середньовічної Болгарії, а події 1422 року пов'язують із завершенням історії середньовічної болгарської державності. Він отримав у спадок державу, яка вже втрачала території, намагався протистояти османському наступу, але завершив життя далеко від батьківщини.