«Щоб день народження не збігся з днем смерті»: історії рятувальника з Апостолового

Дмитро Чепурін працює у ДСНС на Дніпропетровщині. Про два випадки зі своєї практики він розповів журналістам — обидва сталися у рідних для нього місцях.

Перший — 9 липня, коли Дмитро мав святкувати своє 34-річчя. Вдома на нього чекали рідні, вже був накритий стіл. Але о восьмій ранку, коли він мав змінитися і поїхати додому, надійшов виклик: після ворожого прильоту спалахнула пожежа. Рятувальники виїхали, і невдовзі з'явилася загроза повторного удару FPV-дронами.

Дмитро разом з іншими перемістився в укриття, але водій пожежної машини про небезпеку не знав і на радіозв'язок не відповідав. Чоловік побіг попередити його — і побачив, що над машиною вже завис FPV-дрон, який вибирав, куди завдати удару. «У голові крутилася лише одна думка: "Дай Боже, щоб дата народження не збіглася з датою смерті"», — згадує він.

Другий випадок стався в Апостоловому, коли Дмитро був на вихідному і прийшов у гості до батьків. Він почув характерне потріскування шиферу — для пожежного це тривожний сигнал, що вогонь набрав сили. Побіг на сусідню вулицю: там горів гараж, і полум'я могло перекинутися на житловий будинок.

Люди вибігли на вулицю і намагалися гасити пожежу самотужки, чекаючи на допомогу, але в метушні не помітили, що в будинку залишилася дитина. Дмитро побачив хлопчика років шести, який стояв біля вікна й, очевидно, не усвідомлював небезпеки. Чекати не було коли: він узяв у сусіда куртку, змочив її, накинув на себе, кинувся в будинок, вибив скло і виніс дитину на вулицю.

Попри пережите, 34-річний рятувальник не вважає себе героєм — каже, що просто робить те, що має робити. Для нього робота — це щоденна відповідальність, де не має значення, вихідний у тебе чи день народження: є виклик, є люди, яким потрібна допомога, і є обов'язок повернутися додому до своєї родини.