Коти на передовій: як Гері та Потерпіла стали частиною прикордонників

Історія почалася з того, що під час виконання бойових завдань на Харківщині бійці помітили кота, який вийшов до них із поля. Навколо, у радіусі понад півтора кілометра, не було жодного населеного пункту, тож звідки він з'явився — залишилося загадкою.

Спочатку кіт тримався осторонь і лише здалеку спостерігав за людьми. Прикордонники майже півтора тижня підгодовували його, поки не завоювали довіру. Так у підрозділі з'явився Гері. За його обережністю ховався дуже лагідний характер: коли бійці лягали відпочивати, він умощувався поруч, клав голову комусь на груди або тулився до боку.

Згодом на позиціях оселилася ще одна гостя — руда кішка. Вона швидко зрозуміла, що тут її нагодують, і так само швидко показала свій характер. Якщо двері бліндажа були зачинені, коли їй хотілося зайти чи вийти, вона голосно й наполегливо вимагала відчинити. За цю звичку її назвали Потерпілою.

Обоє котів стали повноправними членами підрозділу. Вони ловили мишей, які псували речі та запаси, але, за словами військових, їхня допомога була важливішою: Гері й Потерпіла створювали відчуття затишку там, де його особливо бракувало. Щойно починався обстріл, коти, де б не були, бігли до прикордонників, тулилися поруч і разом перечікували небезпеку.

«Я грію котів, коти гріють мене. Усім тепло, усім затишно», — усміхається військовослужбовець.

Після ротації забрати тварин із собою не вдалося — вихід із позицій був надто складним. Проте Гері та Потерпілу передали побратимам, які нині виконують там бойові завдання та продовжують про них піклуватися.

Тож коти залишаються на своїй особливій службі: ловлять мишей, зігрівають захисників і нагадують про дім, доводячи, що навіть серед війни завжди є місце для доброти.