Пасічниця з Полтавщини: 20 років бджільництву та нові проєкти

Тетяна Сенчук — пасічниця у третьому поколінні. Спершу вона не планувала пов'язувати життя з бджолами, але навчання у Полтавській сільськогосподарській академії все змінило. Для дипломної обрала тему про бджіл, а під час магістратури їй запропонували викладати. Так поступово бджільництво стало справою життя. Уже 20 років вона у цій галузі.

З 2008 року Тетяна викладає в аграрному училищі. До повномасштабної війни проводила лекції по всій країні, зокрема триденні курси. Під час пандемії перейшла на онлайн. З 2020 року працює в Інституті бджільництва ім. П. І. Прокоповича, а в училищі лишилася на погодинній основі. Також її запрошують як лекторку на тренінги для приватних організацій.

Жінка зізнається: часто стикалася з упередженістю, особливо від старших чоловіків-пасічників. «Коли була молодшою, було дуже боляче, коли мене знецінювали попри те, що маю досвід, знання та невпинно підвищую свою кваліфікацію. Зараз до цього ставлюсь простіше, — не хоче людина мене визнавати як спеціалістку, то й не треба», — каже вона. Проте з дітьми працює легко: приходить до шкіл, розповідає про бджіл, і діти із захопленням дегустують різні меди.

У 2018 році родина Сенчуків однією з перших в Україні зареєструвала торгову марку «Сімейна пасіка Сенчук». Назву обрали на честь родини. Тоді пасіка налічувала 250 бджолосімей, зараз — близько 140. Господарство має селекційний статус племінного. Основний продукт — мед, також роблять крем-мед, віск і свічки. До війни займалися маточним молочком і виведенням бджоломаток.

Тетяна — учасниця кооперативу «Свій до свого». Спочатку він був жіночим і єдиним таким в Україні, нині у ньому 10 жінок та 4 чоловіки. Об'єднавшись, пасічники змогли придбати обладнання для переробки меду. У 2023 році Тетяна взяла участь у програмі FemAgro від фонду «Жіночі можливості». Спочатку вагалася, бо проєкт був про теплиці, а не бджіл, але вирішила спробувати. Завдяки гранту вона встановила теплицю, систему крапельного поливу та закупила насіння лікарських трав — чебрецю, м'яти. Трави вже зійшли, їх збирають і сушать, щоб створювати авторські чайні композиції.

Пасічниця мріє, щоб колеги, які зараз воюють, повернулися, і щоб галузь відновилася. Вона нагадує: бджільництво приносить країні 9% ВВП. «Хочеться, щоб було кому передати пасіку. Щоб хтось із моїх дітей її перейняв», — ділиться Тетяна.