Прикордонник з Волині повернувся у стрій після 20 років цивільного життя

Чоловік народився у Дрездені в родині військових, але виріс на Волині. Після першої служби встиг попрацювати в охороні банку, на будівництві, займався монтажем металопластикових вікон. Здобув освіту у Луцькому національному технічному університеті за спеціальністю «Міське будівництво та господарство». Останнім часом був експедитором і торговим представником у компанії «Рудь». У вільний час захоплювався фотографією.

Повернутися до війська вирішив сам. Пройшов військово-лікарську комісію, оформив документи і 13 вересня 2024 року долучився до підрозділу. Службу розпочав у прикордонній комендатурі швидкого реагування Волинського прикордонного загону.

Позивний «Дантес» з’явився не одразу. Спочатку хотів узяти собі «Фотограф» — через захоплення, але для радіозв’язку слово виявилося задовгим. Тоді склав позивний із перших літер імені та прізвища.

Зараз старший солдат служить кулеметником. Пригадує, як пізньої осені підрозділу довелося облаштовувати нові позиції: йшли близько десяти кілометрів із важким спорядженням, лопатами, сокирами та пилками. Врятувала погода — сильний вітер і мокрий сніг завадили ворожим дронам працювати. Тоді 32 дні утримували позиції в укриттях.

Найважчим випадком для нього став порятунок двох поранених бійців ЗСУ. До укриття, де перебував Сергій, дістався боєць без зброї та бронежилета, з травмованою ногою й осколковими пораненнями спини. Він майже три доби самостійно пробирався до українських позицій після обстрілу FPV-дронами. Прикордонник затягнув його в бліндаж, промив рани та надав домедичну допомогу. Через Starlink і телефон бійця зв’язалися з командуванням і домовилися про евакуацію.

Того ж вечора почули поодинокі автоматні постріли неподалік. Разом із побратимом пішли на пошуки і за кілометр від позиції знайшли ще одного пораненого — виснаженого, який не міг самостійно пересуватися. Обох доправили до дороги та передали евакуаційній групі.

Сергій каже, що до служби готувався поступово: відновлював навички поводження зі зброєю, проходив вогневу підготовку, відпрацьовував накладання турнікетів. «Багато хто з тих, хто зараз служить, раніше навіть зброї в руках не тримав. Але всьому можна навчитися. Кожен хоче захистити свою сім’ю. Щоб ті, хто зараз виконує завдання, могли відпочити та пройти ротацію, потрібні люди. Дрони — це важливо, але кінцевий результат роблять саме люди», — говорить «Дантес».