Історія харківських двійнят, які вчаться у метро, увійшла до Музею «Голоси Мирних»

Карина та Марина Рижкови — двійнята з Харкова. Вони вже понад чотири роки живуть в умовах війни. За цей час дівчата навчилися розрізняти звуки ракет і безпілотників та бути обачними: гуляють лише неподалік станцій метро, щоб у разі небезпеки швидко сховатися.

Марина пригадує випадок, коли вони з сестрою були в парку й почули свист ракети. До укриття було бігти п'ять-десять хвилин, тож вони сіли під лавку та закрили голови руками. «У той момент я розплющую очі й бачу цю хвилю диму та пилу. На нас летить величезна гілка», — розповідає дівчина.

«Наше життя, напевно, перемістилося в метро. Уроки в "метрошколі", заходи, виставки, виступи — усе це тепер відбувається в підземці. Жити зараз у Харкові — це дуже круто, але водночас небезпечно й лячно. Та я обожнюю наше місто», — каже Марина.

Під час війни родина виїжджала з Харкова до передмістя, але, за словами сестер, безпечнішого місця там не знайшла. Тож сім'я повернулася до міста, і дівчата продовжили навчання. Порятунком для них стало мистецтво.

Марина мріє стати хореографом і пов'язати життя з цирком. Вона вже тренує малечу та ставить власні номери — один із них отримав гран-прі за кордоном. Карина планує відкрити у Харкові власну художню студію.

Їхня мати Вікторія Рижкова зазначає: «Дівчата не зациклювалися на чомусь такому страшному, спілкуються зі своїми однолітками. Завдяки цьому, можливо, вони легше переносять те, що коїться. Вони можуть передати свої почуття за допомогою малюнків, за допомогою своїх тренувань, за допомогою виступів».

Історія родини Рижкових увійшла до колекції Музею «Голоси Мирних», яка налічує понад 145 тисяч свідчень цивільних і є найбільшим у світі зібранням розповідей людей, що постраждали від війни Росії проти України. Дівчата також двічі брали участь у змінах «Блогер Кемпу», що допомогло їм відновити емоційний стан.