У Києві покажуть культові фільми Міхаеля Ганеке: що варто знати

У програмі — «Веселі ігри», «Відео Бенні», «Біла стрічка», «Піаністка», «Любов» та «Гепі-енді». Це можливість побачити на великому екрані роботи автора, який свідомо відмовляється давати глядачеві готові емоції.

Шлях Ганеке до статусу класика європейського кіно був довгим. Він народився 1942 року в Мюнхені в родині театралів, дитинство провів у Вінер-Нойштадті. Спочатку планував стати піаністом, але вітчим переконав його, що для великої музичної кар'єри бракує таланту. Вступний іспит до акторської школи у Відні сімнадцятирічний Міхаель провалив, а в університеті розчарувався у вивченні філософії.

Свій перший повнометражний фільм «Сьомий континент» Ганеке зняв лише у 47 років, у 1989-му. До цього він працював на телебаченні та в театрі, що привчило його до ретельної підготовки й контролю над деталями. На майданчику режисер майже не покладався на імпровізацію, детально розкадровував сцени й приділяв особливу увагу рухам, паузам і темпу реплік.

Відома французька акторка Ізабель Юппер, яка знялася в «Піаністці» та «Гепі-енді», згадувала, що Ганеке гостро реагував на все сентиментальне. Ця скрупульозність непомітна в кадрі: поведінка персонажів виглядає буденною, а тому їхні зриви діють сильніше.

Окрема увага в його фільмах — звуку. Ганеке майже не використовує закадрової музики, яка б підказувала глядачеві настрій. Якщо музика звучить, вона зазвичай існує всередині сцени. На фінальне зведення звуку режисер може витрачати близько двох місяців, а тиша для нього — такий самий продуманий елемент, як кадр або репліка.

Найвідоміший фільм Ганеке — «Веселі ігри», який і відкриває ретроспективу. Стрічка про двох молодиків у білих рукавичках, що тероризують родину в заміському будинку, закріпила за режисером репутацію автора, який випробовує глядача на міцність. Один із нападників звертається до камери, а коли жертві вдається помститися, інший буквально перемотує сцену назад пультом.

Сам Ганеке неодноразово говорив про відразу до насильства. Він згадував, як у 1968 році в Баден-Бадені, побачивши кордон поліціянтів зі щитами й кийками, кинувся тікати. Його цікавило, чому насильство на екрані так легко перетворюється на розвагу.

Зараз режисерові 84 роки. Його давній соратник, кастинг-директор Маркус Шляйнцер, розповів, що Ганеке більше не планує знімати. Вони бачилися нещодавно: режисер готував вечерю, був задоволений життям і залишався турботливим другом. Сам Ганеке публічно про завершення кар'єри не оголошував.