Сапер з Путивля втратив ногу під Роботиним: історія Радія Спіцина

41-річний Радій Спіцин приєднався до війська 23 серпня 2022 року, коли у Путивлі після короткої окупації знову з'явилася українська влада. До того, за його словами, він не встиг дійти до військкомату — російські війська перекрили в'їзди в місто. Чоловік пішов служити водієм-сапером до інженерно-саперного взводу, яким командував його давній знайомий Олександр Мамадалієв.

Спочатку підрозділ базувався в селі Вільшана на Сумщині, а на початку травня 2023 року його перекинули на Запорізький напрямок — у район Малої Токмачки біля Оріхова. Сапери 117-ї окремої механізованої бригади отримали завдання розміновувати територію, яку залишили російські військові.

29 липня 2023 року група Радія пішла розчищати окопи в напрямку села Роботине. Там було щільно заміновано протипіхотними мінами ПМН — вони містять до 170 грамів тротилу і одразу відривають ногу. Такі міни закладають на глибину 15–20 сантиметрів, і вони спрацьовують не одразу, а після того, як земля над ними просяде.

«По цій міні пройшла моя група 100 разів за день… А в мене трапилось як у кіно», — згадує ветеран. Він нахилився покласти вологі серветки на полицю в окопі, переніс вагу на одну ногу — і стався вибух. Ногу відірвало трохи вище коліна. Через важкий бронежилет Радій не міг сам накласти турнікет — це зробили побратими. Пораненого шестеро військових несли близько 700 метрів відкритим полем під обстрілом.

«Це були мої шість ангелів-охоронців», — каже він.

Радій переніс шість операцій, а в лютому 2024 року вперше став на протез. Остаточно виписався з лікарні 29 травня 2024-го. Тепер він щодня проходить по 10–12 кілометрів, а на біговій доріжці — 10–11 кілометрів без перепочинку.

«Для мене окопна війна закінчилася. І що я вже сюди не повернуся. Якщо я зараз виживу в цій евакуації, у ці хвилини, то я буду жити, мабуть, своє життя. Скільки там мені нараховано», — розповідає Спіцин.