Мощі Дмитра Донського: новий «оберіг» Путіна для війни

У Росії відкрили саркофаг із мощами князя Дмитра Донського, аби підняти бойовий дух військ. Історія показує: цей князь більше відомий втечею зі спаленої Москви, ніж перемогами.
У серпні 2026 року в Архангельському соборі Московського Кремля реставратори розкрили три білокам'яні саркофаги: Дмитра Донського, його батька Івана II Красного та князя Дмитра Жилки. Приводом стали протиаварійні роботи — у соборі почали просідати плити підлоги, що загрожувало стародавнім похованням.
Місце поховання князя, який помер у 1389 році у віці 39 років, було відоме століттями — біля південної стіни собору, поруч із могилою батька. Тож про «раптову знахідку» не йдеться. Науковці отримали доступ до самих останків: за попередніми даними, вони належали чоловікові 35–45 років, зростом близько 175–177 см, зі слідами значних фізичних навантажень. Але ДНК-аналіз і радіовуглецеве датування не проводили — висновки зробили лише з історичного контексту.
18 серпня біля відкритого саркофага патріарх Кирило відслужив молебень, а РПЦ запропонувала відправити частину мощей у зону бойових дій. 20 серпня Володимир Путін особисто відвідав собор і назвав це «унікальною знахідкою». Утім, реальна історія Дмитра Донського далека від міфів, які намагаються використати для пропаганди.
Головний міф — Куликовська битва 1380 року. У російській традиції її подають як грандіозну перемогу над Золотою Ордою. Але сучасні історики нагадують: Мамай, проти якого виступив князь, не був ханом і не мав законних прав на престол. Тож Дмитро фактично воював не проти ярма, а на боці законного претендента Тохтамиша. Масштаби битви також під питанням: археологи десятиліттями досліджували Куликове поле і знайшли лише кілька зламаних стріл і списів. За оцінками окремих дослідників, у бою могли брати участь лише кілька тисяч воїнів з обох боків.
Ще менш героїчною є поведінка князя у 1382 році, коли Тохтамиш пішов на Москву. Дмитро, за літописами, втік із міста під приводом «збирання раті», залишивши дружину й дітей. У місті почалася паніка, захисники «розорили льохи бояр і напилися», а після трьох днів облоги здалися. Ординці влаштували різанину, місто спалили, а княжу скарбницю вивезли. Пізніше Дмитро виплатив Тохтамишу данину за два роки й отримав ярлик на княжіння — Москва платила данину ще майже сто років.
Це не перша спроба Кремля використати релігійні символи для війни. Раніше на окуповані території возили мощі Миколи Чудотворця, Матрони Московської, Серафима Саровського, Олександра Невського та ще 17 святих. Помітного ефекту це не дало. Більше того, у липні 2026-го мощі Невського та Матрони Московської, які везли до Донецької області на молебень, зникли разом із вантажівкою після удару українського дрона.
Економіст Владислав Іноземцев іронічно прокоментував ситуацію: «Впевнений, що це набагато перевершило б ефект присутності там і Олександра Невського, і Дмитра Донського. Бо хто такі ці напівлегендарні історичні особистості? А Путін — це сама суть Росії!» — запропонувавши провезти лінією фронту мощі самого Путіна.
Поки що російська влада шукає нову «диво-зброю» в мощах князя, за якого спалили Москву. Чи спрацює цей оберіг — питання відкрите. Історія підказує, що результати можуть бути схожими на події XIV століття.
Читайте також
Ще в розділі «Громада»
- На війні загинули двоє військових із Полтавщини: Сергій Романко та Віктор Савчук
- Помер почесний громадянин Харкова, історик і краєзнавець Сергій Куделко
- Пішов із життя завідувач відділу природи Рівненського краєзнавчого музею
- Герої без зірок: відмови та позбавлення звання Героя України
- День прапора: як синьо-жовтий стяг став символом України






