У Стрию хочуть відновити Велику синагогу і зробити там культурний центр

Меморандум про співпрацю підписали під час Carpathian 8 Summit керівниця фонду «Спадщина.UA» Ганна Гаврилів та міський голова Стрия Олег Канівець. Будівля на сучасній вулиці Міхновського, 5 має статус пам’ятки архітектури місцевого значення. У фонді вже запланували зустріч із українськими та міжнародними партнерами проєкту.

У міськраді Стрия кажуть, що підтримують ініціативу й готові сприяти її втіленню. За словами представників мерії, фонд «Спадщина.UA» як один із ініціаторів шукатиме зовнішнє фінансування, а також братиме на себе управління та координацію проєкту.

Велику синагогу в Стрию спорудили 1817 року. Нині від неї залишилися переважно стіни в аварійному стані. Окрема прикметна деталь — брама: її металева решітка виконана у формі менори, а внизу є зірки Давида.

Дослідниця синагог, архітекторка Оксана Бойко зазначає, що після реконструкції 1858 року споруда набула класицистичних рис. А після великої пожежі 1886 року синагога отримала нове архітектурне вирішення з орієнтальними та неомавританськими елементами. Саме такою вона постає на довоєнних фото й листівках. За даними дослідниці, цісар Франц Йосиф пожертвував 5 тисяч корон на відбудову стрийського костелу і синагоги, а роботами у місті в 1886–1887 роках керував архітектор Сильвестр Гавришкевич.

Оксана Бойко висловлює гіпотезу, що до перебудови міг бути причетний львівський архітектор Юліан Захаревич: «Зважаючи на те, що в тому самому часі Юліян Захарєвич реставрував в Стрию парафіяльний костел, а також аналізуючи синагоги Західної України в мавританському стилі, можемо твердити, що Захарєвич також провів стилістичну реставрацію Великої синагоги в Стрию».

Синагога стояла в найстарішому єврейському кварталі міста. За свідченням Sefer Stryj, до неї вели широкі сходи, а вхід прикрашала висока брама з написом івритом: «Це брама для Бога, праведники пройдуть через неї». Особливістю будівлі була жіноча молитовна зона у два рівні — для ортодоксальної громади це було незвично, тож частина хасидів навіть скаржилася рабину Белза. Молилися тут за ашкеназьким обрядом, а серед міньянів був окремий — єврейських візників та власників кінних екіпажів.

Письменник Юліан Стрийковський (Песах Штарк), уродженець Стрия, згадував, що синагога могла вмістити до тисячі віруючих: «Зі стелі звисали, яскраво освітлюючи інтер’єр, багатораменні латунні жирандолі... Вдень світло потрапляло всередину крізь великі венеціанські вікна, увінчані вгорі барвистим вітражем». Він описував і розписи на голубих стінах, зокрема образ Ноєвого ковчега.

Після Другої світової війни синагога втратила первісне призначення: у радянські часи тут був склад. У 1980-х демонтували склепінчастий дах, будівлю хотіли пристосувати під басейн, але задум не здійснили. Відсутність даху прискорила руйнування.

Сьогодні залишилися стіни, фрагменти декору та брама з менорою і зірками Давида. Велика синагога була частиною єврейського кварталу на площі Божничій, поруч стояв Бейт га-Мідраш — будинок навчання й молитви, який називали Малою синагогою. Євреї жили в Стрию щонайменше від XVI століття, а напередодні Другої світової війни їх було близько 12 тисяч. Голокост пережили одиниці.