22 вересня 1792 року: як Франція позбулася монархії та стала республікою

22 вересня 1792 року у Франції фактично проголосили республіку. Рішення ухвалив Конвент — і воно означало кінець восьмисотлітнього правління династії Капетингів. Людовік XVI, якого доти вважали помазаником Божим, став просто громадянином Луї Капетом, а згодом його стратили.

Цей крок не був би можливим без подій, що сталися двома днями раніше. 20 вересня 1792 року під Вальмі французька революційна армія, яку складали переважно добровольці-санкюлоти, зупинила прусські війська. Прусаків на допомогу кликав сам король Франції. Перемога дала Конвенту і фізичну безпеку, і моральне право ліквідувати трон.

До кінця XVIII століття Європа була континентом корон: від Лондона до Відня, від Мадрида до Берліна правили династії, пов'язані шлюбами та спільними інтересами. Проголошення республіки в наймогутнішій і найчисельнішій державі Європи стало для монархів ударом у спину.

Від 22 вересня політичний порядок змінився. Франція почала поширювати ідеали свободи, рівності та братерства. Уперше для цілої нації запропонували концепцію загального виборчого права — щоправда, тоді лише для чоловіків, — а також скасування рабства в колоніях і світську державу.

Свідком битви під Вальмі був німецький мислитель Йоганн Вольфганг фон Гете. Тоді він записав: "З цього місця і з цього дня починається нова ера в історії світу".

Монархічна Європа відповіла створенням Першої антифранцузької коаліції, але ідея про право народу обирати свою долю вже почала поширюватися світом. Сучасний поділ на "лівих" і "правих" теж зародився у французьких національних зборах.

Водночас проголошення Першої республіки принесло не лише ідеали Просвітництва. Доба Терору під проводом Робесп'єра та Комітету громадського порятунку стала попередженням: абсолютизація ідеї та мета, що виправдовує будь-які засоби, ведуть до тиранії. Республіка, народжена в ім'я свободи, почала страчувати власних дітей.

Попри всі трагедії, Французька Республіка 1792 року сформувала сучасне розуміння громадянства. Вона показала, що держава — це не власність однієї родини, а спільна справа (res publica) всіх її жителів.