У музей на Житомирщині привезли з Чехії сукню, пошиту з парашута у 1945 році

Сукню з Чехії доставила голова громадської організації «Чехи Вільшанки» Людмила Гайдаманчук. Про це повідомила Вільшанська сільська рада.

За словами Гайдаманчук, вбрання належало жінці на ім'я Марія, яка народилася в родині чеських колоністів. Її предки переїхали до Вільшанки зі Східної Моравії між 1872 і 1874 роками. У 1945 році Марія виходила заміж у рідному селі, але тривала Друга світова війна, і дістати тканину було майже неможливо. Тож пошити весільну сукню вирішили з парашута, знайденого на території села.

«Сукня з парашута належала жінці на ім'я Марія, яка народилася в родині чеських колоністів. Її предки прибули до Вільшанки зі Східної Моравії у 1872–1874 роках. У 1945 році Марія виходила заміж у рідному селі. Тривала Друга світова війна, і придбати тканину було практично неможливо. Тоді й з'явилася незвичайна ідея — пошити весільну сукню з парашута, який знайшли на території села», — розповіла Людмила Гайдаманчук.

У 1947 році, коли чехи поверталися на історичну батьківщину, Марія забрала сукню із собою. Дорогою, у вагоні-теплушці, вона народила старшу доньку Людмилу. Саме ця донька після смерті матері довгі роки берегла її весільне вбрання. До музею потрапило й весільне фото нареченої та її чоловіка — на знімку Марія саме в сукні з парашута.

Вільшанський сільський голова Сергій Мельник наголосив, що ця річ має особливе значення для громади.

«Ця весільна сукня є дуже важливою для жителів нашої громади. Вона нагадує нам про те, що у Вільшанці зберігаються спадщина, пам'ять та історія людей, які жили тут, працювали й розвивали наше село», — сказав він.

У «Чеській хаті-музеї» зібрано й інші речі: фотографії, записи зі спогадами мешканців, одяг із візерунками, меблі, посуд, шаховий стіл. Окремо зберігається шафа, дверцята якої зсередини списані чеською — там є метричні дані та дати від 1875 до 1928 року.

Людмила Гайдаманчук запрошує всіх охочих завітати до музею у Вільшанці, щоб побачити реліквії на власні очі та почути історії людей, які понад століття тому стали частиною історії Вільшанщини.

«Ми завжди раді всім відвідувачам, які приходять до нас, і будемо з нетерпінням чекати усіх, хто забажає до нас прийти. Бо музей — це не просто місце, де зберігаються старі речі. Це простір, де оживає пам'ять», — зазначила вона.