Від добровольців до агресії: як змінилося ставлення українців до ТЦК за чотири роки

Одного лютневого ранку 2026-го військові ТЦК разом із поліцейськими патрулювали вулиці в центральному місті України. Коли вони зупинили перехожого для перевірки документів, чоловік почав тікати й відстрілюватися. «Спершу чоловік вистрілив у мій бік, а потім у поліцейського. Дивом ніхто не постраждав. Поліція швидко його затримала. Звісно, він виявився порушником військового обліку. Досудове розслідування вже завершено. Зараз справу розглядає суд», – розповідає на умовах анонімності постраждалий військовий, який півтора року служить у ТЦК.

Загалом із лютого 2022-го до квітня 2026-го зафіксували 619 нападів на представників територіальних центрів комплектування. Троє військових загинули. За останні півтора року агресія стала регулярною: від початку 2025-го до середини 2026-го в зоні відповідальності ОК «Північ» сталося 167 нападів, хоча за всі попередні роки повномасштабки таких випадків було лише три. На Волині за аналогічний період цивільні нападали на військовослужбовців обласного ТЦК 93 рази проти п'яти за 2022–2024 роки.

Експерти виокремлюють чотири етапи зміни ставлення суспільства до мобілізації. Перший – армія добровольців: від початку вторгнення до середини 2023-го. Тоді ТЦК працювали в три зміни, люди пропонували хабарі, аби потрапити до війська, а чисельність ЗСУ вдалося збільшити приблизно до 700 тисяч бійців. Багатьом добровольцям відмовляли через стан здоров'я або вік.

Другий етап розпочався після невдалого Запорізького контрнаступу влітку 2023-го. Резерви вичерпувалися, а охочих воювати ставало дедалі менше. «Людей, які хочуть воювати за Україну, майже не залишилося. Фактично 90% резервістів, яких ми почали призивати за повістками, не хотіли воювати, зокрема й через корупцію в ТЦК», – каже анонімний співрозмовник у Силах оборони. У серпні 2023-го РНБО звільнила всіх обласних військкомів після корупційних скандалів, зокрема справи про майно родини одеського військкома Євгена Борисова в Іспанії.

Третій етап – «бусифікація» 2024-го. Після ухвалення нового мобілізаційного законодавства всі військовозобов'язані від 25 до 60 років мали оновити дані до 16 липня 2024-го. Показники мобілізації зросли до 30 тисяч на місяць, але з'явилися примусові посадки в автівки, побиття цивільних. Того року до омбудсмена надійшло понад 3,3 тисячі звернень про порушення прав під час мобілізації – у шість разів більше, ніж за попередні два роки. За даними соцопитувань, восени 2024-го діяльність ТЦК зовсім не схвалювали 36% українців.

Четвертий етап – відкрите протистояння, яке триває від початку 2025-го. Військові ТЦК розповідають, що майже ніхто з порушників не погоджується їхати до центру комплектування добровільно: «Зазвичай одразу втікають або нападають. Зараз дуже небезпечно працювати на вулицях». Натовп може втручатися й відбивати затриманих, зокрема агресивні жінки, які «спускають собак, б'ють вікна у службових автівках».

Аналітики зазначають: тема мобілізації довго лишалася табуйованою, а відповідальні намагалися уникнути непопулярних рішень. У суспільстві закріпився наратив «ТЦК – вороги суспільства», а телеграм-канали, які підбурюють проти військових, деякі з яких мають російське походження, не блокуються. Водночас самі військові почали клеїти на машини наліпки «Не ТЦК».

Наприкінці липня ДБР спільно з Генштабом розпочали спецоперацію «Чесний призов»: провели 61 обшук, повідомили про підозри 15 посадовцям ТЦК. Розслідують незаконне втручання в реєстр «Оберіг», фіктивні бронювання, сприяння ухиленню від служби, насильство щодо цивільних. Але експерти сходяться на тому, що лише кадровими змінами проблему не розв'язати. Серед пропозицій – перегляд системи бронювання, яку вважають несправедливою, та забезпечення невідворотності покарання як для тих, хто нападає на військових, так і для тих, хто перевищує повноваження.