Вірменська спадщина Покуття: що залишилося у Франківську та області

Коли йдете від ратуші до вокзалу, зверніть увагу на голубу церкву — це колишній вірменський кафедральний собор, а нині катедра Івано-Франківської єпархії ПЦУ. Всередині він один із найтемніших у місті. Це один із небагатьох збережених слідів вірменської культури на Прикарпатті, яка майже зникла через війни, депортації та асиміляцію.

Вірмени почали селитися в Галичині ще в XIII столітті. Їх запрошували галицько-волинські князі для розвитку міст. Сюди приїжджали купці, ремісники та воїни. Згодом громади з'явилися на Покутті — у Снятині, Городенці, Тисмениці, Кутах, Обертині та Лисці. Вони мали власне самоврядування, храми, а іноді й податкові пільги.

У Станиславові вірмени отримали ділянку на сучасних вулицях Мельничука та Вірменській. 1663 року граф Андрій Потоцький дозволив їм збудувати дерев'яну церкву. У 1742 році в ній заплакав образ, копія Ченстоховської ікони Божої Матері. Його визнали чудотворним, а 1937 року коронували за благословенням Ватикану. Після депортацій 1946 року образ вивезли до Гданська.

У Снятині вірмени отримали королівський привілей від Сигізмунда III Вази у 1628 році. Вони збудували дерев'яну церкву, яка часто горіла, тому 1801–1805 року спорудили мурований храм Успіння Пресвятої Богородиці. На той час громада налічувала 484 парафіян. До слова, у 1938 році офіційно в місті залишалося лише двоє вірмен — решта записували себе поляками.

Найбільшим осередком були Кути. У 1765 році тут жило близько 70 вірменських родин. Місцеві майстри славилися виробами зі шкіри: ременями, поясами, сідлами. У містечку зберігся храм святого Антонія (1791 рік), який нині належить ПЦУ, та унікальний вірменський цвинтар.

У Тисмениці вірменська громада існувала з кінця XV століття. 1759 року заклали мурований костел святого Каєтана, який освятили 1791 року. Храм постраждав від пожеж у 1822 та 1866 роках і землетрусу 1802 року. У 1914 році тут було лише 135 парафіян, а сьогодні церква втрачена.

У Городенці вірмени були переважно землевласниками. 1706 року вони збудували костел, який нині є найдавнішою пам'яткою міста, проте потребує реставрації.

Серед відомих нащадків покутських вірмен — барон Стефан Мойса-Росохацький, маршалок Снятинського повіту та депутат Галицького сейму. Він мав палац у Рудниках, який не зберігся. Також із цих країв походять художник Василь Касіян і літератор Ярема Гоян — обидва лауреати Шевченківської премії.

Сьогодні про вірмен нагадують храми, що стали православними чи католицькими, та прізвища: Амировичі, Мойси, Ромашкани, Криштофовичі, Гояни, Касіяни та інші. У Франківську Вірменська вулиця з'явилася лише 1991 року. А туристи можуть побачити закриті храми в Городенці та Снятині, цвинтар у Кутах чи костел у Лисці.