Полтавська письменниця завершила рукопис нової книги про зцілення

Над текстом письменниця працювала з літа 2023 року, однак процес затягнувся: паралельно вона створювала інший проєкт, тож довелося збирати матеріал і чекати, поки з'явиться натхнення. «Я зрозуміла, що не зможу паралельно писати книгу свідчень і художню: сильний біль вимикав уяву», — зізнається авторка.

Найбільшим викликом для неї став пошук тональності для підліткової аудиторії. Раніше Єгорушкіна писала здебільшого для молодших школярів та дорослих. Допомогла донька, якій зараз дванадцять: спостереження за нею дали авторці голос головної героїні.

Сюжет повісті обертається навколо української підлітки Зірки та її однокласника-литовця Рокаса. Через елементи фантастики герої подорожуватимуть у часі й зустрічатимуть персонажів різних епох. Різдвяні мотиви, за задумом, мають підкреслити здатність людей самим творити дива для інших.

Усі локації у творі реальні. Письменниця тричі їздила до литовського міста Анікщяй і двічі — до українського Гайворона, щоб вивчити специфіку вузькоколійних залізниць і паровозів. Вона записала десятки інтерв'ю із залізничниками, музейниками та місцевими жителями, чиє дитинство припало на 50–60-ті роки. Окремо говорила з українськими та литовськими підлітками.

«Найбільше мене вразила історія старшої литовки, яку вивозили потягом у Сибір: попри все пережите, вона зберегла в собі віру в добро», — розповідає Єгорушкіна.

Авторка переконана: втрата пам'яті — індивідуальної чи колективної — дорого обходиться суспільству. «Викреслюючи щось із пам'яті, ми утворюємо лакуну, де множаться демони, у тому числі демони пропаганди. Але що робити, коли біль від спогадів не дає дихати? Це одне з питань, яке опрацьовує моя книжка», — зазначає вона.

Литва у творі з'явилася невипадково: на думку письменниці, литовці щиро цінують свою історію та з емпатією ставляться до українців. «Ми з литовцями маємо багато спільних сторінок історії і традицій. Ця книжка — мій дар любові і внесок у наші добрі стосунки», — додає авторка.

Залізнична тематика для неї особиста: Єгорушкіна виросла біля колій і любить паровози. Водночас вони стали метафорою зв'язку минулого і сьогодення. Письменниця нагадує, що в Україні діє найдовша вузькоколійна залізниця Європи, тож хоче, щоб там розвивали туристичний маршрут і музей, адже багато експонатів уже пішло на металобрухт або знищено війною.

Вихід книги заплановано на жовтень 2027 року у «Видавництві Старого Лева». Паралельно готується литовське видання.