«Чорноморець»: від першого матчу в парку Шевченка до футболу під час війни

Перший єврокубковий матч «Чорноморець» провів у 1973 році — і одразу переміг римський «Лаціо» з рахунком 1:0. За сумою двох зустрічей далі пройшли італійці, але для Одеси той поєдинок усе одно залишився історичним: місто вперше вийшло на європейську футбольну сцену. На той момент клубу йшов уже четвертий десяток років.

Офіційна дата народження команди — 26 березня 1936 року. Тоді в великих містах СРСР створювали показові футбольні команди для участі в першому чемпіонаті країни. Одесу представляло «Динамо». Дебютний матч відбувся 24 травня 1936 року на новозбудованому стадіоні в парку Шевченка. Під керівництвом тренера Арона Когена одесити поступилися харківському «Спартаку» — 0:1. Уже за рік «Динамо» виграло турнір у групі «В», а наступного сезону дебютувало у найвищому дивізіоні, посівши десяте місце серед 26 учасників. Нападник Леонід Орєхов тоді увійшов до числа найкращих бомбардирів чемпіонату.

Далі назва змінювалася не раз: «Харчовик», «Спартак», «Металург». З 1958 року команда стала «Чорноморцем» — і саме ця назва закріпилася за нею назавжди. У 1959-му клуб перейшов під опіку Чорноморського морського пароплавства, що дало йому підтримку й поштовх до повернення в число провідних. У 1961 році одесити стали чемпіонами України серед команд класу «Б», але через рішення футбольних чиновників не отримали права поборотися за вихід до вищої ліги. Лише у 1964-му «моряки» здобули право грати серед найсильніших — команду тоді тренував Юрій Войнов. Через два роки клуб дійшов до півфіналу Кубка СРСР.

Переломним став 1973 рік, коли команду очолив Ахмед Алескеров. Уже наступного сезону «Чорноморець» повернувся до вищої ліги й сенсаційно здобув бронзові медалі чемпіонату СРСР — досі найвище досягнення клубу в радянський період. Тоді ж відбувся і дебют у єврокубках.

У 1980-х надії вболівальників пов'язували з Віктором Прокопенком — команда грала яскраво й атакувально. У 1984-му їй не вистачило одного гола, щоб повторити бронзу 1974 року; суперечки про незарахований м'яч Ігоря Соколовського точаться досі. Саме в Одесі розкрився талант Ігоря Бєланова, який згодом перейшов до київського «Динамо» і в 1986 році отримав «Золотий м'яч».

Після здобуття Україною незалежності клуб одразу став серед фаворитів нового чемпіонату. Перший великий успіх — Кубок України 1992 року. У 1994-му «моряків» очолив Леонід Буряк, і під його керівництвом команда двічі, у 1995 та 1996 роках, стала срібним призером чемпіонату — найкращий результат в українській історії. Наприкінці 1990-х клуб зіткнувся з фінансовими труднощами й опинився за крок від зникнення, але нові інвестори врятували команду.

Головною домівкою «Чорноморця» завжди був стадіон у парку Шевченка — тут першу арену Одеси відкрили ще 1936 року. Сучасний стадіон відкрили у 2011 році після масштабної реконструкції: поруч море, парк, історичний центр. Тут проходили не лише матчі клубу, а й поєдинки збірної України. У 2012 році біля центральної арки з'явилася Алея футбольної слави. Першими на ній увічнили Віктора Прокопенка, Ігоря Бєланова, Ахмеда Алескерова, Семена Альтмана, Костянтина Фурса, Юрія Заболотного та інших. Окрема зірка присвячена «12-му гравцеві» — уболівальникам. У 2023 році Алея поповнилася іменами Олександра Дегтярьова та Олександра Поліщука.

Повномасштабна війна стала серйозним випробуванням для всього українського спорту, і «Чорноморець» не виняток — команда продовжила виступи навіть у складних умовах. Вдень 7 серпня російський безпілотник влучив у спортивну інфраструктуру: ворог завдав удару по футбольному стадіону «Чорноморець» у центрі міста. Тоді внаслідок атаки на Одесу постраждала 29-річна жінка, лікарі діагностували в неї осколкові поранення.

У різні роки команду тренували Сергій Ковалець, Олексій Антонов, Роман Григорчук, Олександр Бабич та Олександр Кучер. У 2026 році до керма клубу знову повернувся Роман Григорчук. Сьогодні основу складають українські футболісти, яких доповнюють легіонери з Нігерії, Гамбії, Грузії та інших країн, а клуб паралельно розвиває молодіжний склад і академію.