Родина Савицьких з Кам'янського: мати, син і донька на війні, а тепер — меморіал зниклим

Історія родини Савицьких з Кам'янського — це історія трьох людей, які пішли на військову службу. Про неї в ефірі Українського радіо у Дніпрі розповіла Анна Савицька.

Її мати Олена Савицька за освітою фармацевт. Коли у 2014 році на фронт пішов син Володимир, вона теж уклала контракт і до 2021 року служила бойовою медикинею у лавах Збройних сил України — у Донецькій та Луганській областях, у зоні АТО та ООС. «Ми її взагалі не бачили», — згадує Анна. Нині Олена Савицька має інвалідність третьої групи й чекає на повернення сина.

Володимир Савицький пішов на фронт добровольцем у 2014 році, коли йому було 22 роки. Воював на Донецькому та Луганському напрямках. Приблизно у середині 2021 року, за словами сестри, він сказав, що втомився, і після завершення контракту звільнився — працював у Кам'янському в охоронній фірмі. З початком повномасштабного вторгнення він знову пішов до ТЦК і 1 березня, у день народження матері, вирушив захищати Україну.

Після важкого бою поблизу села Времівка Волноваського району Донецької області 16 січня 2025 року Володимир Савицький зник безвісти. Офіційно він має саме такий статус. «Він проходив службу в 157 окремій механізованій бригаді, його та 14 побратимів одного дня перевели до 110 окремої механізованої бригади. 12 січня крайній раз з ним зідзвонювалися десь біля 10-ї години ранку і більше на зв'язок він не вийшов», — розповідає Анна.

Сама Анна Савицька — ветеранка Збройних сил України. Вона пішла на службу слідом за братом і майже десять років служила на Донецькому напрямку: була водійкою, топографом та оператором автоматизованих засобів управління. У 2022 році звільнилася за станом здоров'я.

Нині Анна займається громадською діяльністю в Кам'янському та організовує виставки в Музеї історії міста. Серед них — «Виставка надії», присвячена військовослужбовцям, які зникли безвісти. У січні 2026 року родина передала на постійне зберігання до музею особисті речі Володимира — вишитий рушник, книги та елементи спорядження. Вони стали основою експозиції «Пам'ять, що бореться».

Анна також співпрацює з громадськими організаціями та міжнародними архівами, допомагаючи родинам зниклих безвісти військовослужбовців, і стала авторкою проєкту меморіалу для воїнів. «Я подивилася, що в інших містах відкриваються дерева надії, лавочки надії, а у нас у місті нічого немає. Жодного спогаду. Я дуже довго боролася, щоб мені дали можливість його відкрити», — каже вона.

Меморіал відкрили 11 вересня 2026 року на лівому березі Кам'янського, у сквері за кінотеатром «Мир». Він має форму чорно-синьої стрічки надії, на якій розміщені фотографії мешканців міста, які зникли безвісти.