На Афоні знайшли 200 українських стародруків із козацького скиту Чорний Вир

Ідеться про книги, що колись належали бібліотеці українського козацького скиту Чорний Вир. Сам скит уже давно стоїть пусткою, але його зібрання збереглося — щоправда, в іншому монастирі на Святій Горі.

«Зараз досліджую три раніше невідомі примірники знаменитої Острозької Біблії, знайдені в закритому книгосховищі одного з монастирів на Афоні», — розповів Сергій Шумило.

Як саме книги опинилися в чужому монастирі, точно невідомо. Дослідник припускає, що це сталося після 1821 року, коли на Афоні стояли турецькі війська, які придушували Грецьку визвольну революцію. Тоді частина монахів, серед яких були й колишні козаки, змушена була покинути Святу Гору. Імовірно, бібліотеку перенесли саме для того, щоб урятувати книги.

Для історика цінні не лише самі стародруки. На полях збереглися маргіналії — рукописні коментарі, помітки й дарчі написи, які можуть містити відомості, відсутні в інших джерелах.

Одна з таких знахідок стосується Івана Вишенського та Василя Суразького. Іван Франко свого часу припустив, що вони були друзями, але це твердження критикували — зокрема мовознавець та історик Агатангел Кримський, бо документальних підтверджень тоді не було.

Працюючи з книгою, виданою в Острозі 1595 року, Шумило знайшов дарчий напис Василя Суразького, який передав її Івану Вишенському на Афон. «Доказом його правоти [Івана Франка] є дарчий напис на книзі, виданій у 1595 році в Острозі», — пояснив дослідник. Згодом ця книга потрапила до бібліотеки Чорного Виру й дійшла до наших днів.

На полях тієї ж книги виявили автограф Василя Суразького. Досі вважалося, що жодного його оригінального автографа не збереглося. «З таких окремих фактів минулого, як з пазлів, формується об'єктивне уявлення про здавалося б забуту історію української культури часів козаччини», — зазначив Шумило.

Сам Чорний Вир постав на Афоні у 1740-х роках завдяки ієросхимонаху Григорію Голубу. До постригу він був військовим і служив бунчуковим товаришем у Ніжинському козацькому полку. Після походу до Персії Голуб залишив службу, продав маєток і скляний завод, прийняв чернечий постриг та вирушив на Афон.

Монахами скиту стали переважно запорозькі козаки. Шумило також знайшов документи про фінансову підтримку Чорного Виру кошовим отаманом Запорозької Січі Петром Калнишевським. У паломницьких нотатках XVIII століття скит називали «Духовним Запоріжжям».

Робота з такими книгами на Афоні має свої особливості. Спершу потрібен дозвіл керівництва монастиря на доступ до книгосховища, а потім окремий дозвіл на фотографування. Архів відкриває монах, який має й інші обов'язки, тож на дослідження часто лишається лише кілька годин на день.

«Коли приїздиш на Афон, живеш в невеличкій келії за монастирським розпорядком. Харчуєшся разом з ченцями, їси те, що й вони», — розповів Шумило про свій побут на Святій Горі. За його словами, богослужіння можуть починатися о першій ночі, а після ранкової трапези дослідник отримує кілька годин для роботи в архіві.

На Афоні зберігаються й інші пам'ятки, пов'язані з українською духовною та культурною історією. Серед них — келія Паїсія Величковського, який провів там близько десяти років. Нині вона напівзруйнована, але українська ініціативна група працює над її відновленням і планує створити там музей святого.