«Мамо, я живий»: буковинка четвертий рік розшукує зниклого сина

Григорія мобілізували на початку повномасштабної війни. Уже в березні 2022-го він виконував бойові завдання на Донеччині, хоч мамі про це не говорив. 21 квітня зв'язок із ним обірвався. У серпні родина отримала сповіщення: військовий потрапив під обстріл і зник безвісти.

Євгенія каже, що пише листи та телефонує до військової частини, але відповіді немає. У службовому розслідуванні зазначено: Григорій, який служив старшим водієм-гранатометником, попередньо 21 квітня вів бій з противником біля Новоселівки на Донеччині. Двоє побратимів розповіли, що після мінометно-артилерійського обстрілу Григорій зник, а командир взводу не може підтвердити або спростувати факт його загибелі чи полону.

«Скрізь пишу, і скрізь дзвоню, і в ту частину надсилаю всілякі листи, і ніякої немає мені відповіді, де він є, що з ним є. І я вже не знаю, куди ходити, що робити, до кого звертатися», — розповідає жінка.

Цьогоріч Євгенія поховала племінника Тараса Шевченка з Юрківців, який загинув на Донеччині. Майже пів року він вважався зниклим безвісти. Тепер сестри підтримують одна одну.

«Якщо дитина загинула, привезли, вже мама хоч знає свічечку покласти чи що. А це не знаєш, що робити, куди піти, що кому казати. Це вже 4 роки і три місяці плачу цілими днями і ночами. Лиш один Бог знає», — ділиться Євгенія.

Майже пів року жінка ходить на акції на підтримку полонених та зниклих безвісти у Заставні. Їх проводять двічі на місяць. Організовує заходи Михайло Турецький, який у червні 2025 року звільнився з полону. Кожну акцію відвідує орієнтовно півсотні місцевих жителів.

«За цей рік ми почали їздити по реабілітаційних центрах, де перебувають хлопці звільнені з полону, також їдемо на всі обміни полоненими і збираємо інформацію, яку можна про наших усіх зниклих. Насправді це дуже важко», — каже Михайло.

Окрім акцій, Михайло з родиною щодня о 9 ранку в центрі міста долучаються до хвилини мовчання, виходять на пішохідні переходи та зупиняють транспорт.

За даними фахівчині із супроводу ветеранів Марії Остапович, у Заставнівській громаді понад 30 полеглих військових, 24 зниклих безвісти та двоє перебувають у полоні. До акцій долучаються родини з сусідніх громад.

Координаторка Центру допомоги врятованим у Чернівцях Альона Ігнатьєва пояснює: участь в акціях допомагає родинам гуртуватися в спільному горі. «Надважливо і дуже цінно, що долучаються не тільки родини зниклих безвісті та полонених, долучаються різні люди. Психологічно дуже складно знаходитися в стані невизначеної втрати», — зазначає вона.

Психологиня радить уникати фрази «ми вас розуміємо», краще просто побути поруч. «Найкраще, що зараз ми всі можемо зробити, — зупинитися, просто побути з ними. Їм не потрібні наші слова, їм просто потрібно, щоб ми побули поруч. Це не важко, це для нас нічого не вартує, а для них це — цілий світ», — каже Ігнатьєва.