Храм на Житомирщині: стінописи XVIII сторіччя та копія Почаївської ікони

3 серпня 2026, 17:10 ·503 слівредакція

У селі Іванків, що входить до Станишівської громади, стоїть церква Різдва Пресвятої Богородиці, зведена ще 1793 року. За понад два століття храм змінив кілька конфесій, пережив війни й радянську владу, а всередині зберіг унікальні розписи та стародавню святиню.

Церкву збудували наприкінці XVIII століття за проєктом польського архітектора Антонія Слонєвського. Кошти на будівництво дали землевласник Павло Борейко з дружиною. Спочатку це був греко-католицький храм, але через переслідування греко-католиків його закрили. Пізніше будівля слугувала римо-католицьким костелом, який також закрили після польських повстань.

Майже 35 років святиня стояла зачиненою. Лише 1897 року її освятили як православну церкву Різдва Пресвятої Богородиці. За радянських часів у приміщенні розміщували зерносховище, конюшню та майстерню. Тоді ж частину старовинних розписів зафарбували звичайною синьою фарбою.

Під час реставрації художники з Національного заповідника «Софія Київська» виявили під шаром фарби добре збережені зображення кінця XVIII століття. Їх створив австрійський художник і чернець Йозеф Прахтель у техніці альфреско — фарби наносили на вологу штукатурку. Над центральним входом можна побачити біблійну сцену вигнання торговців із храму.

Головна цінність церкви — копія Почаївської ікони Божої Матері XVII століття. Вона виконана в рідкісній техніці феретрон, тобто має зображення з обох боків: на звороті розміщено образ святого Даниїла. Загалом у храмі зберігається понад 40 ікон різних напрямів християнського мистецтва.

Із храмом пов’язана легенда про сліпого чоловіка з Києва, який ночував біля джерела неподалік села. Уві сні він побачив, що вода з джерела поверне йому зір. Прокинувшись, чоловік умився та прозрів, а біля води знайшов ікону.

Під церквою розташований родинний склеп XVIII століття, який довго вважали звичайним погребом. Дослідження показали, що це усипальниця з трьома відгалуженнями та чотирма окремими приміщеннями. Документів про те, хто там похований, не збереглося. Під час будівельних робіт біля храму знайшли численні людські останки, тому поруч встановили хрести різних конфесій.

Нині церква має статус пам’ятки місцевого значення. 2022 року вона перейшла до Православної церкви України. Завдяки благодійникам триває відновлення: вже встановили новий мідний купол і ремонтують фронтон над головним входом.