«Якщо хочеш вижити – дивись правді в очі»: історія пілота БпЛА «Івашка» з 10 ОГШБр

«Івашка» родом із Хмельницького. У 2022 році він сам прийшов до військкомату, але йому відповіли: «Чекайте своєї черги». Повістку вручили через рік – прямо на день народження.

«Ну і я просто сумлінно пішов у ТЦК. А що робити? Я ж до того був готовий, сам добровольцем записувався. Інших варіантів у мене не було», – згадує боєць.

Спочатку він місяць пробув у роті охорони в ТЦК, далі була Коломия, Дружківка – і зрештою 108-й батальйон, друга рота. Так «Івашка» став піхотинцем: тримав оборону й відбивав атаки. Свій перший вихід на позицію «Синичка» описує так: «Лежали метрів за 50-70 від нас два під*ри. Дивлюся – вони лежать. Питаю старшого позиції: «Можна я прострілю?». Каже: «Стріляй». Прострілив. Немає нічого такого, чого ти не можеш зробити. Тим паче знаючи: якщо ти будеш ворога жаліти – вб'ють тебе. Ми не прийшли до них додому. Вони прийшли до нас».

За його словами, у 2023 році було трохи простіше: тоді працювали артилерія й міномети, а дронів не було. «Це зараз тяжко. Ти не тільки слухаєш виходи, а й під ноги дивишся, і в небо – звідки прилетить», – каже боєць.

«Івашка» розповів, що одного разу пішов у СЗЧ, але повернувся сам. «Мене ніхто не шукав, ніхто за руки не тягнув. Я дочекався моменту, коли мій молодший брат пішов на дембель, коли його демобілізували. Мені просто морально стало простіше», – пояснює він. Головним мотивом називає морально-психологічну втому, а не фізичне навантаження. Після повернення, за його словами, серйозного покарання не було: він копав бліндажі піхоті й танкістам, а згодом потрапив у роту БпЛА.

«Якраз копав бліндаж у роті БПЛА. Хлопці запитали, чи не хочу спробувати себе пілотом», – згадує «Івашка». Пів року він був на розвідці з «Мавіками», а тепер уже рік літає на великих бортах. Каже, що в пілоти його привела давня пристрасть до комп'ютерних ігор: «Це була пристрасть! У мене колись був «Сюбор», приставка. Після «Сюбора» згодом прийшли комп'ютери. Це мені, звісно, трошки допомогло». Загалом, за його оцінкою, у нього більше 20 бойових виходів з лютого 2023 року.

Під час відпустки в Хмельницькому боєць помітив байдужість до війни: «Людям байдуже ця війна. Вона для них знову, як з 15-го року, десь там, на Донбасі». Єдиним місцем, де він зустрів розуміння, називає військове кладовище, де похований його побратим «Лисий».

«Івашка» також розповів про новобранців. Каже, що на базовій загальновійськовій підготовці їм малюють надто оптимістичну картину: «Люди добрі, що ви втюхуєте? Це такий брєд!». За його словами, інструктори не завжди сприймали таку відвертість, але деякі бойові сержанти після поранень його підтримували. «Якщо хочеш вижити, тоді не треба думати, що на Донеччині все добре і тебе з усіх боків прикриють. Немає такого», – наголошує боєць.

Побратимів він мотивує просто: «Ти все одно маєш піти, вбити москаля, вижити й повернутися додому». А якщо не зупинити ворога тут, то, за його словами, він прийде в Івано-Франківськ, Львів і Хмельницький – «прийдуть вбивати таких, як я, як мій брат, і всю мою сім'ю».