«Роналдо», «Шугак» і «Дого»: як іноземці опинилися в російській армії та здалися десантникам

У Командуванні Десантно-штурмових військ ЗСУ розповіли історії трьох іноземців, яких Росія залучила до війни. 21-річний Осама Аль-Гараді з Сани працював продавцем і в ресторані. Через скруту він разом із батьком підписав контракт із Міноборони РФ — посередники обіцяли два мільйони рублів одноразово та 2,5 тисячі доларів щомісяця.

Після короткої підготовки чоловіка відправили на окуповану територію, згодом — на позиції біля Добропілля. Осама каже, що воювати не хотів, а з обіцяних грошей отримав лише 400 доларів. Його батько, який теж був у російському підрозділі, за попередніми даними, загинув.

24-річний Іслам Імрі Тугіду приїхав до Москви нібито на навчання, але залишився без документів і працював різноробом. У червні 2026 року його затримала поліція за порушення міграційних правил. Замість звичайної процедури чоловіка доправили на полігон під Ростовом-на-Дону, видали форму. Після семи днів підготовки, майже не знаючи російської, його відправили на бойове завдання.

Під час руху групу помітили українські військові. Російський військовослужбовець відкрив вогонь і був знищений, а Іслам без опору здався бійцям 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.

20-річний Ндувіман Елашім з Бурунді приїхав до Росії нібито на будівництво доріг із зарплатою 200 тисяч рублів. Разом із 37 співвітчизниками він прибув до Москви, де в чоловіків забрали паспорти. На полігоні їм сказали, що замість цивільної роботи вони мають воювати. Підготовка тривала близько тижня, пояснення — переважно жестами.

Під час першого бойового виходу російський військовий та ще один громадянин Бурунді загинули від удару безпілотника. Ндувіман п’ять днів ховався в лісосмугах, після чого здався українським десантникам.

«Їхні історії показують різні механізми російського вербування: гроші для бідних, примус для мігрантів, обман під виглядом цивільної роботи», — зазначили у ДШВ. Усі троє іноземців обіцяних виплат так і не отримали.