Полтавець Владислав Ковтун: після поранення — спорт і нові мрії

Владислав Ковтун виріс у родині, де військова справа була традицією: дідусь та інші родичі служили. Сам він приєднався до армії у 2015–2016 роках. Спочатку служив у Полтаві в Інституті зв'язку старшим механіком апаратної, згодом залишив службу, але повернувся за контрактом до 18-ї бригади армійської авіації. Повномасштабна війна застала його там, пізніше перевели до 5-ї штурмової бригади.

Поранення сталося під час бойового завдання: після кількох днів інтенсивних обстрілів підрозділ відходив, і в темряві Владислав наступив на міну. Побратим надав першу допомогу, далі була евакуація. Через ускладнення лікарям довелося ампутувати ногу вище коліна.

Лікування та реабілітація тривали близько восьми місяців на заході України. Протезування Владислав пройшов у «Superhumans Center» у Винниках, після чого продовжив відновлення вже в Полтаві. За його словами, держава забезпечує можливість протезування та подальшого обслуговування.

Підтримку в найважчий період давала родина: дружина Марина, донька Поліна та маленький син Тимур, який народився саме тоді. Ім'я сина стало позивним Владислава на війні — «Тіма».

Після повернення до Полтави ветеран приєднався до громадської організації «Міцні духом», де тренується у волейболі сидячи та петанку. Уже взяв участь у змаганнях із петанку в Кривому Розі, а з командою з волейболу представляв Полтавщину у Вишгороді. Тепер мріє потрапити до збірної України.

Окрім спорту, Владислав разом із побратимами працює над питаннями безбар'єрності міста: щоб люди з інвалідністю могли вільно пересуватися, заходити до громадських місць і почуватися комфортно.

Своїм побратимам і посестрам радить не замикатися в собі, звертатися по допомогу та спілкуватися з тими, хто вже пройшов цей шлях. «Головне не падати духом і жити далі», — каже ветеран.