Херсонець Фартовий: від окупації до командира екіпажу «Лезо»

Війна застала Фартового разом із родиною в рідному Херсоні. Після окупації сім'я виїхала до Києва — молодшому сину було потрібне лікування в Охматдиті. Чоловік каже, що хотів бути прикладом для двох синів, тому пішов до військкомату. Та тоді він не зміг потрапити через величезну чергу.

«Там тоді була така черга, що я не зміг потрапити. Ну, я і вирішив, що якщо я буду потрібен, то мене погукають», — згадує Фартовий. Запрошення прийшло у 2023 році.

Спочатку він служив у 199-му навчальному центрі ДШВ, потім — у 95-й бригаді. Під Мар'їнкою отримав важке поранення, а після лікування продовжив службу в 808 Дністровській окремій бригаді підтримки. Так десантник став сапером.

На Запорізькому напрямку його підрозділ встановлював невибухові інженерні загородження. Згодом на Донеччині довелося ставити мінні загородження та розміновувати посадки.

«Тягали плутанку, єгозу, а потім на Донецькому напрямі вже ставили мінні загородження та займалися розмінуванням: зачищали посадки від мін та дронів, щоб зайшла наша піхота», — розповідає військовий.

Новим етапом стало дистанційне мінування з дронів Vampire. Освоювати техніку доводилося просто на місцевості, де вже працювали дрони. Спочатку Фартовий був штурманом в екіпажі «Спарта», а згодом командування створило новий екіпаж і призначило його командиром.

Сьогодні «Лезо» працює на Харківському напрямку. Велику роль відіграє розвідка: хлопці заздалегідь визначають місця роботи та маршрути. Противник активно використовує РЕБ, тому навігація може збоїти, і тоді доводиться орієнтуватися на місцевості. У темряві це особливо складно.

«За необхідності я наглядаю і за роботою пілота, і сапера. А так усі свою роботу знають. Хороші хлопці. Зазвичай не треба зайвого казати — вони й так знають, що робити», — каже командир.

Під час виконання завдань на Харківщині Фартовий отримав поранення: їхній автомобіль атакував ворожий FPV-дрон.

«Це був "ждун", але він потрапив не у двері, де я сидів, а влетів у крило. Тому я остался живий і отримав лише уламкові поранення у ногу», — розповідає він і додає, що до стресу ставиться легко. Навіть після поранення заспокоював нового члена екіпажу.

Після лікування Фартовий повернувся до побратимів. Каже, що не жене за званнями, а головна мотивація — сини.

«Для мене головне, що я даю приклад своїм двом синам. Я хочу, щоб вони могли пишатися мною і казати, що батько не ховається, а служить», — пояснює він.

«Головне — це справа. Я приїхав з виконання завдання і командир каже — молодець. Все. Для мене вже цього достатньо».