Сіль в історії України: від Галича до Бахмута і сучасної війни

9 вересня 2026, 16:00 ·1159 слівредакція

Сіль століттями визначала економіку та політику на українських землях. Від княжих міжусобиць до сьогодення контроль над соляними родовищами залишається питанням виживання держави.

Україна посідає особливе місце на світовій соляній карті. Ще в Києво-Печерському патерику кінця X століття згадується, що через міжусобиці князів Святополка та Ізяслава припинився довіз солі з Галича й Перемишля, що спричинило гостру кризу в усій Руській землі.

Дрогобич виріс безпосередньо на соляних джерелах. Перша письмова згадка про місцеву жупу датована 1390 роком, а вже у 1565 році тут виварили 26 тисяч бочок солі. Орендарями підприємства виступали венеційські та генуезькі торгові доми, а на гербі міста й досі зображено дев'ять топок. Дрогобицька солеварня залишається одним із найстаріших діючих промислових об'єктів Східної Європи.

Закарпатське Солотвино давало сіль ще за римського імператора Траяна у II столітті н. е. У шахті «Кунігунда» у XI столітті видобували 100 тисяч тонн кам'яної солі на рік, а за радянських часів обсяги сягали 940 тисяч тонн. З 1968 року на глибині 300 метрів працювала унікальна алергологічна спелеолікарня. Після затоплення шахт у 2000-х роках тут утворилися солоні озера з мінералізацією до 200 г/л.

Східний соляний центр сформувався на Донеччині: Торське (нині Слов'янськ) розпочало видобуток у 1645 році, а Бахмут у XIX столітті відкрив підземну кам'яну сіль чистотою 98–99% NaCl. Перша шахта майбутнього об'єднання «Артемсіль» запрацювала 1881 року. До 2022 року підприємство забезпечувало 96% потреб України, виробляючи до 2 млн тонн на рік при запасах у 4,5 млрд тонн. Під землею на глибині 300 метрів функціонували храм, концертний зал та футбольне поле.

Важливу роль відігравав і кримський Сиваш із запасами понад 200 млн тонн. Саме сюди по сіль вирушали чумаки. У пік сезону чумацькі валки налічували від 200 до 350 тисяч возів, кожен з яких перевозив до 60 пудів (960 кг) солі. Спроба Петра I запровадити соляну монополію та скасувати козацькі привілеї стала однією з причин Булавинського повстання 1707–1708 років.

Сьогодні через зупинку «Артемсолі» внаслідок бойових дій Дрогобицька солеварня суттєво нарощує виробничі потужності, а на Закарпатті прискорюють розгортання видобутку на Тереблянському родовищі. Місто Соледар, чия назва буквально означає «дар солі», опинилося в центрі однієї з найтрагічніших битв сучасної війни. Контроль над соляними ресурсами завжди мав і має стратегічний вимір.