Історія пораненої КАБом жительки Харківщини стала частиною Музею «Голоси Мирних»

Олександра Лініченко чекала на електричку біля місцевої школи, коли стався вибух. Поруч загинули троє молодих чоловіків, а вона та її подруга Юля дістали важкі поранення.

«Я запитала після вибуху: "Що зі мною?". Хлопці, які були поруч, Сергій із Мішею, уже білі лежали. Юля, моя подруга, сказала: "Я тебе врятую!". Вона, можна сказати, доповзла до вокзалу, щоб покликати на допомогу. Якби не Юля, я б повністю стекла кров'ю там», — розповіла жінка.

Поранену доправили до лікарні, дорогою військові намагалися зупинити кровотечу. Унаслідок атаки Лініченко втратила сідничний нерв, отримала пошкодження внутрішніх органів, а в руку та ногу їй встановили імпланти.

Найважчим наслідком травми жінка називає фантомний біль. «Його неможливо описати. Там чого мені тільки не кололи, чого мені тільки не робили — нічого не допомагало. Це в голові, і воно там наче стріляє, свербить у нозі — усе разом. Мені здавалося, що коли в мене нога була розірвана, то такого болю не було навіть тоді, коли мені її зашивали. А от цей фантомний біль — це дуже страшно й дуже боляче», — поділилася вона.

Під час тривалого лікування Олександра не була певна, що знову зможе самостійно рухатися. Однак поступово почала відновлюватися. Фонд Ріната Ахметова допоміг із лікуванням, а надалі планує підтримати реконструкцію руки.

«Хочу щиро подякувати Фонду Ріната Ахметова за допомогу та за те, що вони нададуть мені допомогу з реконструкцією руки. Сама я не змогла б собі дозволити це», — каже жінка.

Стимулом для відновлення для Олександри стала її чотирирічна донька Влада. Дівчинка народилася за десять днів до початку повномасштабного вторгнення Росії.

Історія Лініченко поповнила архів Музею «Голоси Мирних», який уже налічує понад 145 тисяч свідчень про війну.