Поліцейський-ровесник незалежності: як Арут Арзуманян рятує людей у Запоріжжі

Інспектор патрульної поліції Арут Арзуманян народився у 1991 році. Від початку повномасштабної війни він щодня працює на місцях російських обстрілів — розбирає завали та доставляє поранених до лікарень.
Арут Арзуманян — ровесник української незалежності. До патрульної поліції він прийшов у 2017 році. Першим серйозним випробуванням для нього став порятунок жінки, яка перенесла інсульт: тоді поліцейські заходили до квартири через вікно, щоб впустити медиків.
«Ну от в цей момент якраз зрозумів, що зробив правильний вибір — надавати людям допомогу, допомагати людям, рятувати їхнє життя», — згадує він.
Із початком повномасштабного вторгнення робота патрульних змінилася. Тепер це не лише виклики, а щоденна боротьба з наслідками обстрілів. За словами Арута, поліцейські першими приїздять на місця ударів, відкопують людей з-під завалів і на службових авто довозять поранених до лікарень, бо карет «швидкої» на всіх не вистачає.
Часто доводиться реагувати на кілька подій одночасно: поки екіпаж їде на один виклик, у рації вже повідомляють про новий приліт.
Наймасовішим для Арута став ракетний удар по Запоріжжю 30 жовтня 2025 року, коли було зруйновано житловий будинок. Тоді постраждали понад 20 людей, серед них шестеро дітей, двоє загинули. Поліцейський розповідає: під час розбору завалів будинок почав руйнуватися просто на рятувальників, але всі встигли відскочити.
«Цей обстріл для мене став найбільше масовим. Тут було найбільше травмованих людей на моїй практиці. Коли бачиш людей, котрі потребують допомоги, вже емоції якось лишаються трошки в стороні», — каже він.
У службових авто патрульні завжди возять тактичні аптечки: турнікети, бинти, давлячі пов'язки, пристрої для штучної вентиляції легень та антисептики.
Особливе місце для Арута — меморіал «Дерево пам'яті» у Запоріжжі, де викарбувані імена загиблих захисників, серед них — його колеги зі штурмової бригади «Хижак».
«Це місце нагадує про те, що незалежність вона не є чимось, що дається назавжди, за незалежність потрібно боротися», — наголошує поліцейський.
Попри ризики та втрати, Арут не шкодує про свій вибір. Для нього бути ровесником незалежної України — це гордість і водночас обов'язок: «Я дорослішав разом із нашою державою, бачив усі її періоди становлення, а зараз маю честь долучитися до чергового періоду росту України».
Читайте також
Ще в розділі «Безпека»
- 19-річний боєць із Сумщини провів 292 дні на позиції під Степногірськом
- Історія нікопольчанки, яка втратила ногу через дрон, стала частиною Музею «Голоси Мирних»
- Він не вбиває, а рятує: історія бійця з монастиря у полку «Скеля»
- Втратив ногу на міні, але повернувся у стрій і став чемпіоном з ампфутболу
- Сапер з Путивля втратив ногу під Роботиним: історія Радія Спіцина





