Історія киянки, чий дім зруйнували росіяни, увійшла до музею "Голоси Мирних"

Під час нічної атаки на столицю стеля впала просто на Вероніку. Встигла лише накрити собою сина Ореста. Три доньки — Єва, Зоряна й Аліса — опинилися під уламками.

«Найстрашніше — це коли розумієш, що діти заблоковані, а ти нічого не можеш зробити», — згадує жінка. Розбирати завали вручну не наважувалися: поруч лежав 50-літровий газовий балон. Будь-який необережний рух міг спричинити вибух.

Аліса, наймолодша, майже не постраждала й вибралася через вікно. Старша Єва, попри власні рани, витягла Зоряну з-під меблів, знайшла теплий одяг і почала організовувати евакуацію. «Я перевірила, чи всі живі. Весь час ми перегукувалися. Адреналін діяв, болю не відчувала», — розповіла Єва Батченко.

Вероніка Байда — психотерапевтка. За її словами, травма всієї родини — на рівні легкої ДТП. Перші дні було важко навіть вийти в магазин: «Усе шумить, усе яскраве. Я починала плакати. Але мої навички допомагали стабілізувати себе. Поплакала, встала, пішла, зробила».

Будинок, який родина облаштовувала понад 10 років, знищений вщент. Напередодні жінка пофарбувала ванну й надіслала чоловікові-військовому фото оновленого інтер'єру. Тепер усе втрачено. «Диво, що будинок склався, а не згорів, і всі вижили. Сподіваюся, ми швидко відбудуємося й повернемося додому. Це моя земля», — каже Вероніка.

Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова зібрав уже понад 145 тисяч свідчень мирних українців, які постраждали від війни.