Львів 22 вересня попрощається з чотирма захисниками: час і місце церемонії
У вівторок, 22 вересня, Львів прощається з чотирма військовослужбовцями, які загинули, захищаючи Україну від російських окупантів. Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.
Опісля, орієнтовно об 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання. Міська рада просить львів'ян і гостей міста долучитися до неї та утриматися цього часу від розважальних заходів і святкувань.
Віталій Мигаль (24.07.1992 — 20.11.2023) народився у Львові. Навчався у школі №99, здобув професію митника у Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки і права, а згодом вищу освіту в одному з університетів міста. Працював у сфері продажу на приватних підприємствах. Рідні згадують його як життєрадісну, комунікабельну та турботливу людину, яка захоплювалася плаванням, футболом, історією та читанням. У 2023 році став на захист Батьківщини, боронив Запорізький напрямок у складі 71-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ. У нього залишилися батьки, двоє сестер, хрещені та близькі. Поховають воїна на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87.
Олександр Бєлошенко (10.06.1994 — 20.08.2026) народився в Донецьку, навчався в закладі загальної середньої освіти Донецької області. Рідні кажуть, що він був позитивною, доброю та оптимістичною людиною, любив активний відпочинок. У 2025 році долучився до захисту України, воював на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 210-го спеціального окремого батальйону «Берлінго» Сухопутних військ ЗСУ. В Олександра залишилися дві доньки.
Лев Маленков (05.03.1974 — 18.09.2026) народився у Стрию на Львівщині. Навчався у місцевому закладі загальної середньої освіти, вищу освіту здобув у Національному університеті «Львівська політехніка». Працював у сфері інформаційних технологій на приватних підприємствах. Рідні описують його як відповідального, вихованого, чесного та виваженого у спілкуванні, захоплювався комп'ютерною технікою та природою. У 2026 році став на захист Батьківщини, боронив Південно-Слобожанський напрямок у складі 1-го Донецького прикордонного загону «Гарт» Держприкордонслужби. У нього залишилися друзі та побратими.
Дмитро Станицький (30.09.1994 — 20.09.2026) був львів'янином, навчався у школі №77 з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності, а згодом в Українській академії друкарства. Працював у будівництві на приватних підприємствах. Рідні згадують його як розумну, позитивну та дружню людину, готову допомогти іншим; він захоплювався легкою атлетикою і паркуром, брав участь у змаганнях, любив готувати та відпочивати в горах. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України, воював на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений медаллю «Ветеран війни». У нього залишилися мати, сестра та родина.
Олександра Бєлошенка, Лева Маленкова та Дмитра Станицького поховають на Голосківському кладовищі.
Читайте також
Ще в розділі «Громада»
- Армія США вперше закупила бойові лазери: контракт на $464,8 млн
- У Подільську відкрили меморіал жертвам Голокосту
- «Грандбуд+» пропонує добудувати меморіал у Полтаві під контролем родин загиблих
- Бостонське чаювання: як 42 тонни чаю змінили історію США
- Письменниця з Дніпра Генрієта Кацер видала дебютний роман «Блискавиці Ваїру»







