Кохання, заколот і вогнище: історія Настаськи, яка підкорила галицького князя

Ярослав Осмомисл був одружений з Ольгою Юріївною, дочкою київського князя Юрія Долгорукого. Шлюб мав політичний сенс, але згодом у житті князя з'явилася Настаська з роду Чагрів.

Літопис не уточнює, коли саме почалися стосунки, але відомо: Настаська народила Ярославу сина Олега. У джерелах його називають Олегом Настасічем — сином Настаськи. Князь так прив'язався до неї, що фактично залишив законну дружину. Ольга разом із сином Володимиром зрештою втекла до Польщі.

У 1171 році в Галичі стало гаряче. Бояри виступили проти оточення Настаськи, а людей із роду Чагрів почали переслідувати. Ярослава Осмомисла, за літописом, схопили. Тоді ж його син Володимир отримав звістку від Святополка із Галича: «Отця твойого ми схопили єсми і приятелів його, Чагрових людей, побили. А ось твій ворог – Настаська».

Далі події стали ще жорсткішими. Галичани розклали вогонь і спалили Настаську, а її сина Олега відправили у вигнання. Самого Ярослава змусили присягнути, що він житиме зі своєю законною дружиною Ольгою.

У популярних переказах Настаську називають чаклункою, яка нібито причарувала князя. Однак у самому літописному описі немає прямої вказівки, що її стратили саме за чаклунство. Деякі історики та краєзнавці пов'язують спалення з обвинуваченнями у відьомстві, але це вже інтерпретація. Літопис лише фіксує: галичани спалили Настаську після заколоту та змусили Ярослава повернутися до Ольги.

Попри трагедію, Настаська залишилася важливою фігурою в історії князя. Перед смертю Ярослав заповів Галич своєму синові Олегу, якого мав від Настаськи, називаючи його «Настасьчичем». Після смерті Осмомисла бояри не виконали його волю: Олега вигнали з Галича, а князівський престол отримав законний син Ярослава Володимир.