17 прикордонників місяць переховувалися в лісі на Чернігівщині: історія Павла Дзиби

Службу на прикордонній заставі на Чернігівщині Павло Дзиба розпочав ще до повномасштабного вторгнення. Наприкінці лютого 2022 року застава опинилася осторонь головних шляхів, якими просувалися російські війська, але невдовзі територія перейшла під окупацію, і зв'язок із командуванням обірвався.

У підрозділі залишалося 17 прикордонників. Майже місяць вони переховувалися в дикому лісі. Щоб дати рідним знати, що він живий, Павло вилазив на дахи будинків і шукав поодинокі точки зв'язку.

До контрольованої Україною території група йшла лісами та полями, оминаючи основні дороги. Десну долали на саморобних плотах, а безпечні маршрути підказували місцеві жителі. За кілька днів усі 17 бійців дісталися Чернігова.

«Перший місяць повномасштабного вторгнення ми прожили в лісі, просто в дикому лісі», — згадує прикордонник.

Після виходу з окупації Павла Дзибу направили на Донеччину — на Курахівський напрямок. Там підрозділ утримував позиції на висоті над захопленим росіянами населеним пунктом і спостерігав за логістикою противника.

Тримати оборону доводилося молодим бійцям: наймолодшому тоді було 19 років, Павлові — 22. Перші десять днів на передньому краї минули під безперервними обстрілами з танків, БМП та артилерії.

«Було страшно, але ми звикали до прильотів. Звикали до танків, до БМП. Вони виїжджали з усіх сторін і починали з кулеметів бити по наших позиціях, щоб ми навіть голови не могли висунути. Але звикли. Я вже спокійно засипав під прильоти в ямі», — розповів Павло.

Під час одного зі штурмів російські війська пішли в наступ. Важкого озброєння в бійців не було, тож атаку відбивали гранатометами, протитанковими засобами та підствольниками — і знешкодили кілька одиниць ворожої бронетехніки. Ротації відбувалися за схемою: десять днів на передовій, десять — у тилу.

За словами військового, війна змінила його відчуття небезпеки, але страху повністю не прибрала. Головний висновок, до якого він дійшов у боях: під час обстрілів і контактного бою треба діяти й виконувати завдання, а не відсиджуватися в укритті.

Після бойових дій Павло зіткнувся з проблемами психологічної адаптації та напругою. Відновити емоційний стан йому допомагають читання книг, робота з собакою, спілкування з близькими та час серед природи Закарпаття.