15 музеїв Харківщини пошкоджено чи знищено: як рятують експонати

Із 15 постраждалих музеїв Харківської області три втрачено повністю — це Вовчанський, Куп’янський і Шевченківський краєзнавчі музеї. Ще 11 закладів зазнали пошкоджень різного ступеня: серед них Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди, Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова, Харківський художній музей, Художньо-меморіальний музей І. Ю. Рєпіна, Балаклійський краєзнавчий музей, Історико-археологічний музей-заповідник «Верхній Салтів», Історико-краєзнавчий музей Золочівської селищної ради, Ізюмський краєзнавчий музей імені М. В. Сібільова, Краєзнавчий музей імені Т. А. Суліми Печенізької селищної ради, Меморіальний музей-квартира сім’ї Гризодубових та Харківська художня галерея імені С. І. Васильківського.

З Харківського художнього музею, звідки мер Ігор Терехов власноруч виносив картини після удару, та інших закладів області евакуювали майже 10 тисяч експонатів першого рівня цінності. Зараз вони зберігаються в західних регіонах України. Ще до 18 тисяч експонатів залишаються на території Харкова та області.

За словами очільника ОВА Олега Синєгубова, жодного спеціалізованого укриття для пам’яток історичної та художньої цінності в Україні наразі немає. Тому в Харкові планують збудувати підземне сховище з рівнем захисту повноцінного бомбосховища — на території Художнього коледжу в Ніжинському провулку. Попередня вартість проєкту — понад 200 мільйонів гривень. Сховище має відповідати окремим вимогам щодо вологості, температури та умов зберігання. Коли саме воно з’явиться, не уточнюють.

Кошти на відновлення музеї шукають самі. У системі публічних інвестицій DREAM уже чекає на фінансування проєкт ремонту даху Харківського історичного музею імені Сумцова — будівлі «Ломбарду» на Університетській. Також гроші передбачені в Програмі економічного й соціального розвитку Харківської області на цей рік.

При евакуації фондів керуються лютневою постановою Кабміну. Вона, зокрема, запроваджує обов’язкову евакуацію музеїв у радіусі до 50 км від лінії бойового зіткнення, вимагає розміщувати вивезені експонати не ближче ніж за 75 км від фронту, передбачає розподіл повноважень між Мінкультом і обласними адміністраціями, право директорів ухвалювати рішення самостійно, три черги вивезення залежно від цінності та вразливості матеріалів. Музеї-власники зберігають контроль за умовами зберігання своїх фондів, а питання повернення цінностей мають розглянути протягом 12 місяців після завершення воєнного стану.

Попри обстріли, роботу налагодили Музей природи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та Харківський літмузей. Науковець Музею природи Олександр Зіненко каже: «Евакуація — надзвичайно складне питання, яке не має однозначної відповіді. За 200 років існування музею та з досвіду інших закладів ми знаємо: під час екстреної евакуації щось обов’язково втрачається, а інколи втрачається взагалі все. Доводиться обирати між поганим і ще гіршим варіантом. Зараз найцінніші експонати ми заховали і зберігаємо в безпечних місцях. Але сам факт, що музей працює, свідчить: експозиція залишається на місці». За його словами, головна цінність закладу — науковий штат: близько 20 наукових співробітників і стільки ж технічного персоналу.

Директорка Літмузею Тетяна Пилипчук розповіла, що нову виставку «Музаріум» присвятили питанню, чи потрібні музеї людям у звичному вигляді: «Музей у нинішньому форматі має переосмислити свою роль для суспільства. Утримувати музеї — дорого. Зараз у нас обмежені ресурси: фінанси, люди, час, сили. Чи дійсно ми залишаємо музеї в нашій тривожній валізі?»

Літмузей фінансується переважно з міського бюджету, а також за рахунок грантів, міжнародної допомоги та спільнокошту. До роботи над виставкою залучили підлітків із простору «Уява». Музей природи, своєю чергою, регулярно проводить екскурсії для школярів.

«Спадщина є там, де про неї дбають», — підсумовують у музеях. І додають: важливо не лише зберігати те, що залишилося, а й думати про те, що ми передамо далі.