Сапер із Вінниччини після втрати обох ніг ремонтує електрокрісло і робить сувеніри

Андрій Жолонко, сапер-підривник на псевдо «Інженер», розповів свою історію. Він захищав Україну з 2014 року, служив на Донбасі та півдні країни. Поранення отримав під час розмінування після російського обстрілу поблизу Миколаєва. У той день загинув його побратим Сергій Чеховський із позивним «Скороход», з яким Андрій служив із 2017 року.

За словами військового, робота сапера потребує не лише знань, а й уміння передбачати дії ворога. «Поки у сапера є фантазія – він живий. Якщо вона закінчується – закінчується й сапер. Бо якщо я не передбачу можливу пастку, її обов'язково поставить ворог», – каже Андрій.

Спершу він служив у 24 окремій механізованій бригаді, брав участь у боях на Луганщині – біля Лисичанська, Слов'яносербська та Золотого. У 2016-му підписав контракт із 59 окремою мотопіхотною бригадою, де до 2020 року був старшим сержантом. Напередодні повномасштабного вторгнення проходив навчання у Кам'янці-Подільському, а 24 лютого 2022-го його підрозділ залишили як резерв для оборони міста. Вже 4 березня сапери працювали поблизу Миколаєва.

Тоді під час розмінування стався повітряний підрив. Андрій не втрачав свідомості: «Подивився вниз і зрозумів, що ні берців, ні ніг уже немає». Лікарі пояснили, що вижити допоміг збіг обставин: кумулятивний струмінь запаяв пошкоджені судини, тож критичної крововтрати вдалося уникнути.

Після операції в Миколаєві його першим питанням було: «Хазяйство на місці?» Почувши ствердну відповідь, сказав: «Значить, житиму». Лікування продовжилося в Одесі та Вінниці, де в реабілітаційному центрі готували культі до протезування. Нині Андрій має сучасні протези, але через травму хребта може пройти на них лише 10–20 метрів із милицями, тож зазвичай пересувається електрокріслом.

Попри все, ветеран не сидить без діла: сам лагодить крісло, їздить до міста, реставрує старовинні речі, а з деталей старих протезів робить брелоки. «Поки людина щось робить, вона живе», – підсумовує він.

Окрема тема – земля. У 2018 році Андрій як учасник бойових дій отримав два гектари, але тепер через оформлення ділянки змушений судитися. «Найбільше прикро не через сам суд. Я у 2014 році йшов захищати країну не за землю чи пільги. Тоді про це навіть не думав», – говорить ветеран.