Військовий із Полтавщини розшукав незнайомку з метро: історія, яку знають тисячі

Український військовий Олексій Стеценко знайшов дівчину, яку випадково побачив у київському метро і до якої так і не наважився підійти. У пошуках йому допомогли тисячі користувачів соцмереж.

Зачіпкою стала книжка Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку», яку незнайомка читала у вагоні. Того вечора Олексій повертався з роботи, сів поруч із пасажиркою і запам'ятав яскраву обкладинку. «Просто, знаєте, якийсь такий проблиск у мене трапився. Я дуже здивувався, бо таке рідко взагалі відбувається, знаєте, як це один раз у житті. І в мене таке приємно-тепле відчуття з'явилося на душі», — згадує він.

Розмови так і не сталося. Чоловік припустив, що дівчина може бути заміжньою, і вже на своїй станції почав картати себе: «Я тільки вийшов з метро, себе почав картати. Думаю: Олексій, що ж це з тобою таке робиться? Ти таке пережив і не можеш два слова сказати дівчині».

Олексію 30 років. До повномасштабного вторгнення він працював у поліції, а приблизно за два місяці до війни долучився до добровольчого спецпідрозділу. За роки служби пройшов Бахмут, Сєвєродонецьк та Рубіжне.

Дорогою додому він написав про незнайомку в Threads, не очікуючи розголосу. Але вже наступного ранку побачив безліч коментарів і переглядів. Слова підтримки надсилали навіть українці з Португалії, Уругваю, Німеччини та США.

Зрештою написала жінка, яка припустила, що за описом дівчина схожа на її колегу. Після уточнення деталей вона переконала незнайомку зв'язатися з Олексієм. Оскільки профіль дівчини був закритим, спершу він не був певен, що це саме вона. Тоді вона надіслала фото тієї самої книжки. Остаточно впізнати її допоміг манікюр, який Олексій запам'ятав у метро: «Вона скинула фотку цієї книги. І в першу чергу, що я запримітив, там була рука з манікюром. А я дуже запам'ятав цей манікюр. І все, я розумію, що точно це збіг».

Романтичного фіналу не сталося — побоювання Олексія справдилися, дівчина вже тривалий час у стосунках. Військовий поспілкувався з нею та пообіцяв не розкривати її особу, бо вона не хотіла публічності. «Якщо це була б людина моєї долі, уявіть, це реально просто щось таке, про що можна розповідати онукам», — зізнався він.

Авторка роману Євгенія Кузнєцова побачила в цій історії дещо більше, ніж пошук кохання: «Це історія не стільки про пошук кохання, це все-таки історія про пошук дива, про створення дива хоча б для когось, персонального дива».