Шибениця Хагбарда у Швеції виявилася на кілька століть старшою, ніж вважали

Йдеться про «Шибеницю Хагбарда» — пам'ятку, розташовану в парафії Асіге. Вона складається з двох пар великих стоячих каменів, які встановлені на двох курганах за приблизно 40 метрів один від одного. Висота каменів сягає від 3,5 до 4 метрів, а на трьох із них викарбувані концентричні кола, людські фігури, кругові мотиви та корабель.

Самі по собі стоячі камені, наскельне мистецтво і кургани у Скандинавії не рідкість. Але, за словами дослідників, поєднання всіх цих елементів в одному пам'ятнику є унікальним для Північної Європи.

До недавнього часу розкопки тут не проводили: вік пам'ятки оцінювали переважно порівнянням різьблень з іншими зразками скандинавського наскельного мистецтва. Саме так і з'явилася приблизна дата — 1100–900 роки до н. е. Дослідницький проєкт, що стартував у 2023 році, мав на меті встановити надійнішу хронологію, мінімізуючи масштаби розкопок.

У 2024 році археологи застосували ґрунтопроникаючий радар, щоб виявити можливі поховані об'єкти, і прокопали вузьку траншею на краю більшого кургану. Там вони натрапили на перенанесені льодовиково-річкові відкладення, вкриті трьома шарами гальки. Частину каменів, судячи з усього, зібрали з відкладень за кілька сотень метрів від місця знахідки.

Шматок березового вугілля, знайдений під найнижчим шаром гальки, дав діапазон радіовуглецевого датування, центр якого припадає на кінець другого тисячоліття до н. е. Але саме це датування не могло довести, коли курган звели, адже старіше вугілля іноді змішується з пізнішими відкладеннями.

Тож команда додала датування методом оптично стимульованої люмінесценції (ОСЛ). Він показує, коли мінеральні зерна востаннє піддавалися впливу сонячного світла перед тим, як їх поховали. Три з чотирьох зразків ОСЛ дали дати, що відповідають приблизно 1400–1200 рокам до н. е. Збіжність із результатами аналізу вугілля підтвердила: вугілля пов'язане зі спорудженням кургану, а не було старішим матеріалом, використаним повторно.

У підсумку сукупність доказів дозволяє датувати будівництво кургану приблизно 1400–1200 роками до н. е. Це на кілька століть раніше за запропоновану дату створення наскельних малюнків. Така різниця свідчить, що «Шибениця Хагбарда» могла розвиватися окремими етапами: спершу з'явилися курган і стоячі камені, а частину наскельних малюнків додали пізніше.