Спецпризначенець зі Шрі-Ланки та медикиня з Житомирщини одружилися

Даріджу Біянвіледж Упул приїхав в Україну у 2023 році, щоб стати на її захист. На фронті він отримав важке поранення й потрапив до Житомирського шпиталю. Саме там чоловік познайомився з місцевою медикинею Валентиною Бондарчук.

Перша зустріч стала для обох доленосною, хоча порозумітися було непросто: Валентина згадує шкільну англійську, а Упул тоді знав лише кілька українських слів. Тож спілкування почали через перекладач.

«Він тоді лікувався після складного поранення на полі бою на одному із військових напрямків. А я як депутатка громади від нашого округу привозила гуманітарну допомогу до лікувального закладу. І тоді я вперше його побачила. Ми поспілкувалися. І одразу обоє відчули, що ми симпатизуємо один одному. Тоді ми спочатку подружилися. А вже потім все якось само собою закрутилося», — розповідає Валентина Бондарчук.

Упул — колишній кадровий військовий зі Шрі-Ланки. Спочатку служив в інтернаціональному легіоні, а 6 травня 2024 року після першого поранення перейшов у 66-ту окрему механізовану бригаду імені князя Мстислава Хороброго. Має бойовий досвід ще зі своєї країни та міжнародних миротворчих місій.

Воював на Донецькому напрямку. 31 липня 2024 року за виведення побратимів з оточення отримав нагороду «Лицарський Хрест». 13 вересня того ж року — друге поранення. Чоловік не бачить на одне око та не чує на одне вухо, переніс чотири операції. Лікувався у Дніпрі, Харкові, Києві та Житомирі.

Пара разом уже понад три роки. Нещодавно переїхали у село Будо-Бобровиця Барашівської громади Звягельського району. Валентина зізнається, спершу хвилювалася, як сусіди приймуть іноземця.

«Це ж село. А потім діти приїхали і познайомилися з ним. Почали балакати, всі познайомилися. Онуки його люблять без пам’яті. Влітку вони тут. Він їх навчає бойових прийомів. У футбол з ними грає, у волейбол. Шукає різні розваги для них, грається з ними», — каже Валентина.

Упул вивчає українську, цікавиться культурою, допомагає по господарству й добре готує. Сусіди, за словами місцевого мешканця Миколи, ставляться до ветерана приязно — він береться за будь-яку роботу в селі. Сам Упул зізнається: хоче «стати справжнім українцем».