26-річний волинянин став оператором дронів на кордоні

26-річний Сергій із села Духче Луцького району до повномасштабного вторгнення працював у Луцьку, укладаючи бруківку. Нині він служить у складі мобільної вогневої групи Волинського прикордонного загону та контролює ділянку українсько-білоруського кордону за допомогою безпілотника.

Строкову службу Сергій проходив у Національній гвардії під Києвом, куди пішов добровольцем. 9 березня 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, він знову не вагався і сам прийшов до військкомату.

«На початку війни був дуже сильний патріотизм. На строкову сам пішов, і по мобілізації так само – прийшов сам», – згадує військовослужбовець.

Спершу чоловік служив на білоруській ділянці кордону, потім – на польському напрямку. На початку 2023 року він приєднався до новоствореної прикордонної комендатури швидкого реагування, після чого було два виїзди на Донеччину. Під Вугледаром Сергій понад три місяці провів на передових позиціях у піхоті.

«Було як бадмінтон: вони по нас гатять мінами, наші у відповідь. То вони по нас, то ми по них», – описує він ті бої.

Після ротації підрозділ повернувся на Волинь для відновлення, а частину бійців, зокрема Сергія, відправили на навчання до Великої Британії. Наступна ротація відбувалася під Новомихайлівкою, де ворог активно використовував танки та бойові машини піхоти, іноді підходячи до позицій українських військових на кілька десятків метрів.

Третій бойовий виїзд тривав близько пів року на Харківщині. Тоді Сергій уже командував розрахунком протитанкового ракетного комплексу та був старшим позиції. Після контузії та повернення на службу на білоруську ділянку кордону він освоїв нову спеціальність – оператора безпілотних літальних апаратів.

Перші навички пілотування він отримав ще на сході, коли побратими передали йому дрон. Згодом, коли у складі мобільної вогневої групи знадобився аеророзвідник, Сергій запропонував свою кандидатуру. Після спеціалізованого навчання він отримав сертифікат оператора БпЛА.

«Головне в цій справі – не боятися. Якщо є бажання, то навчитися легко. А якщо робиш це без бажання, то звісно, що нічого не вийде», – каже прикордонник.

Тепер Сергій стежить за обстановкою на українсько-білоруському кордоні з повітря. Понад чотири роки служби даються взнаки, але він продовжує виконувати завдання там, де зараз найпотрібніший.