Ярослава та Степан Бандери: історія шлюбу, що пройшов крізь арешти й еміграцію

Ярослава Опарівська народилася 1917 року й навчалася на агрономічному факультеті Львівської політехніки — тому самому, де раніше вчився Степан Бандера. Як зазначає дослідниця Олеся Ісаюк у біографічному дослідженні про Бандеру, точних відомостей про те, де і коли вони вперше побачилися, немає.

У березні 1939 року Ярославу Опарівську разом із великою групою студентів заарештувала польська влада. Після розпаду Польщі вона опинилася в Кракові. Там же перебував і Степан Бандера — імовірно, саме в Кракові вони познайомилися ближче. Невдовзі, у 1940 році, пара одружилася. У подружжя народилося троє дітей.

Спокійним це сімейне життя не було. У 1941 році Бандеру заарештували нацисти, і від 1941 до 1944 року він перебував у концтаборі Заксенхаузен. Ярослава весь цей час залишалася з дітьми.

Після війни родина жила в еміграції, постійно змінюючи місце проживання, бо існувала загроза переслідування з боку радянських спецслужб. Лише 1954 року Бандери оселилися в Мюнхені. Щоб приховати особу родини, вони жили під прізвищем Попель.

15 жовтня 1959 року Ярослава першою повідомила представникам Проводу ОУН, що з її чоловіком сталося нещастя. Бандеру знайшли на сходах будинку в Мюнхені з тяжкими пораненнями, і Ярослава поїхала разом із ним до лікарні. Медична експертиза встановила, що смерть настала внаслідок отруєння ціанистим калієм. Згодом західнонімецькій владі здався Богдан Сташинський, який зізнався у виконанні замаху.

Ярослава пережила чоловіка на 18 років і померла 1977 року. Їхня історія — це не стільки романтична легенда, скільки розповідь про сім'ю, яка намагалася бути разом попри розлуки, небезпеку й переслідування.