21-річна «Змія» з Київщини командує прикордонниками на Лиманському напрямку

Уродженка Київщини Анастасія стала першою військовою у своїй родині. Рішення пов'язати життя зі службою ухвалила ще в школі, а у 2022 році вступила до Національної академії ДПСУ. Зараз вона обіймає посаду командира підрозділу прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки Луганського прикордонного загону.

«Я свідомо прийняла таке рішення ще в дев'ятому класі, коли країна перебувала в стані операції Об'єднаних сил. Мені треба було обрати професію, і я свідомо вибирала, що буду військовою», — розповідає Анастасія.

На посаді дівчина лише два місяці. Серед її підлеглих немає однолітків — частина бійців удвічі старша за неї. Спочатку, зізнається, було страшно йти в колектив, де всі вже мають бойовий досвід. Проте побратими поставилися з розумінням.

«Всі були в шоці, що дівчина сама обрала, щоб приїхати сюди. Але я сама захотіла. А такого, щоб насміхалися, — немає», — каже військовослужбовиця.

Зі стереотипами через стать Анастасія стикалася раніше — коли обирала місце служби. Чула на свою адресу: «Що, дівчина, куди? Ти поїдеш на війну?». У підрозділі ж, за її словами, стосунки вибудовуються передусім через роботу.

«Коли ти приходиш і робиш свою роботу, без ніяких зайвих дій. Коли ти показуєш, що прийшов сюди виконувати завдання. Кокетування тут недоцільне під час виконання своїх обов'язків», — пояснює командирка.

Частину навичок, потрібних на службі, в академії не опановували — зокрема роботу з дронами та наземними роботизованими комплексами. Розбиратися у цьому дівчині допомагають побратими, які вже мають практичний досвід.

Позивний «Змія» їй дали бійці. Кажуть, вона вміє і викрутитися, і «вкусити в один момент». Вдома на неї чекають мама, брат і пес-алабай. Рідні спочатку були проти служби, але потім змирилися з вибором.

«Я ніколи не кажу, що все погано. Все завжди добре, що б не сталося. Коли ти перебуваєш у такій обстановці, в тебе завжди все має бути добре», — ділиться Анастасія.

Окремо дівчина говорить про ставлення частини цивільних до війни. Вважає, що між армією та суспільством зростає прірва: багато хто думає, що відбивати наступ мають лише військові. Гостро сприймає фразу «я не народжений для війни» — таке чула навіть від знайомих.

Страх, зізнається «Змія», нікуди не зникає. «Я вам скажу, що страшно всім. Якщо людина перестає боятися, то це вже дуже погано», — каже вона.

Свої плани дівчина пов'язує зі службою. Коли війна закінчиться, хоче поїхати до рідних і друзів, відвідати могили загиблих побратимів.